Ether Depression - Cartilage

Before my infant eyes, our universe opens up wide

Pre-destined lifeline, administrates me from cradle to grave

Peak of innocence, adolescence my fall from grace

Ejected conscience nowadays in depression i dwell

Aged, insolated in my realm solicitude is other world

Prejudice rejection drains me from soulmatter

That is life so i’m numb an empty void unfulfilled

I want to taste life as it is

But with death i’m so far fed

So understand my bitterness

'cause i don’t want eternal rest

The threads upon the loom of life

Defiled now envenoming us

I crave for something that is pure

But just to reach that is unsure

Blackened minds remain

Compasion is denied

Heads bow down in shame

Even loved one’s we decieved

Restrained… drained

My misery remains

Outer world i denied

Depressions i gained

Disgraced in my hastew

Ashamed… deranged

Before my dying eyes your universe closes me out

Predestined lifelines mine is cut i rest inpeace…

Перед моїми дитячими очима наш Всесвіт широко відкривається

Заздалегідь призначена рятувальна лінія, керує мною від колиски до могили

Пік невинності, юність, моє падіння з благодаті

Вигнана совість сьогодні в депресії я живу

Постаріла, закрита в моєму царстві, турбота – це інший світ

Відмова від упереджень виснажує мене від матерії душі

Це життя, тож я заціпенію порожню невиповнену порожнечу

Я хочу скуштувати життя таким, яким воно є

Але зі смертю я досі нагодований

Тож зрозумійте мою гіркоту

бо я не хочу вічного спокою

Нитки на верстаті життя

Осквернений тепер отрує нас

Я жадаю чогось чистого

Але просто досягти цього не впевнено

Залишаються почорнілі розуми

Співчуття заперечено

Голови схиляються від сорому

Ми обдурили навіть кохану людину

Стриманий… осушений

Моє горе залишається

Зовнішній світ я заперечував

Депресії, які я набрав

Зганьблений у моїй поспіху

Соромно... божевільне

Перед моїми передсмертними очима ваш всесвіт закриває мене

Мій наперед призначені рятувальні лінії перерізано, я спочиваю з миром…