Sullen Becometh - Carpe Tenebrum

Look into the sullen need, and see the castle.

Forboding as time and the night which draws it.

The shadowy reek of sorcerers and witches, screaming at why they’re just a reek.

Hearken to the window they beckon, come with us.

Like a cowardic caress, the day fumbles for the rain and the night triumphant,

recites forth like wolfsbane.

Pretentious look at what’s far between, and the dog which should not be.

The stormy caress of doom hanging from the sky, bleeds over branches clawing to

the secret…

and the goddess full glares through.

In the ecstasy of fire and blood, they ride, a red crown of horns their only

dress.

Whispers and wanting, higher and laughter raging through the lunar breathe.

And they all know…

The darkness and the portal clouds speaking of lands far away and not long ago.

This sigh, this witches night, this iron fence creaking in delight,

a reminder so longing.

Run in archaic incantations, and let this dark kiss of the horned one,

flow like a river into hades.

Flowing in orgasmic fire…

The velvet cape and the hooded gaze, a tender invitation to the priestess ride.

And they cackle in this warmth, cackle in this fire and you…

And you crying at the new-found beauty of the night.

Pretentious look at what’s far between, and the dog which should not be.

The stormy caress of doom hanging from the sky, bleeds over branches clawing to

the secret…

Подивіться в похмуру потребу, і побачите замок.

Заборонено як час і ніч, що його тягне.

Темний запах від чаклунів і відьом, які кричать, чому вони просто пахнуть.

Прислухайтеся до вікна, яке вони кличуть, йдіть з нами.

Як боягузлива ласка, день намацує дощ, а ніч тріумфальна,

декламує, як вовчий лихий.

Претензійний погляд на те, що далеко між, і собаку, якої не повинно бути.

Бурхлива ласка долі, що звисає з неба, кровоточить над гілками, що чіпляються за

секрет…

і богиня повна проглядає наскрізь.

В екстазі вогню й крові вони їздять, червона корона з рогів їх єдина

сукня.

Шепіт і бажання, вище і сміх, що лютує крізь місячне дихання.

І всі вони знають…

Темрява й хмари порталу говорять про далекі й недавні землі.

Це зітхання, ця ніч відьом, ця залізна огорожа скрипить від захвату,

 нагадування, яке так тугує.

Бігайте в архаїчних заклинаннях і нехай цей темний поцілунок рогатого,

течіть, як річка в ад.

Стікає в оргазмічному вогні…

Оксамитова накидка та погляд із капюшоном — ніжне запрошення на прогулянку жриці.

І вони кудахтять у цьому теплі, кудахнуть у цьому вогні, а ти…

І ти плачеш від нововіднайденої краси ночі.

Претензійний погляд на те, що далеко між, і собаку, якої не повинно бути.

Бурхлива ласка долі, що звисає з неба, кровоточить над гілками, що чіпляються за

секрет…