Monteperdido - Carlos Sadness

Me acaricia la carretera, no tengo un billete de vuelta

Veo tus pies en la ventanilla, están bailando con las estrellas

Cuando salga el sol y desvele el secreto de nuestra existencia

Hablaran de nuestra belleza como algo que nunca se ha visto en la tierra

Y vendrán a buscarnos, de todos puertos, querrán nuestra magia en las tiendas

Pero, sé que tú y yo correremos, aunque se acaben las fuerzas

Pero, sé que tú y yo correremos, sé que tú y yo podemos

Si hace falta volaremos porque somos dos cometas

Somos estrellas ardiendo en la noche

Ni siquiera los astrónomos sabrían darnos nombre

Cuando las flechas lleven al bosque

Tú y yo seremos el viento que sople

Ya me escuchaste hablar

Entre sueños de alguna estupidez

Todos querían ver nuestra caída

Eterna ingravidez

Ahora que veo el cielo en tus ojos me atrevo a volar hasta que estemos lejos

Ahora que estamos fuera de contexto el universo nos queda pequeño

Pero, sé que tú y yo correremos, sé que tú y yo podemos

Si hace falta volaremos porque somos dos cometas

Somos estrellas ardiendo en la noche

Ni siquiera los astrónomos sabrían darnos nombre

No nos alcanzan no nos conocen

Tú y yo seremos el viento que sople

Cuando dejes de soñar conmigo

Ya estaré en el Monteperdido

Cuando dejes de soñar conmigo

Ya estaré en el Monteperdido

Мене дорога пестить, зворотного квитка не маю

Я бачу твої ноги у вікно, вони танцюють із зірками

Коли сонце сходить і відкриває таємницю нашого існування

Вони будуть говорити про нашу красу як про те, чого ніколи не бачили на землі

І вони прийдуть шукати нас, з усіх портів, вони захочуть нашого чарівництва в магазинах

Але я знаю, що ми з вами втечемо, навіть якщо наші сили закінчаться

Але я знаю, що ми з вами побіжимо, я знаю, що ми з вами можемо

Якщо буде потрібно, ми полетімо, бо ми два повітряних змія

Ми зірки, що горять у ночі

Навіть астрономи не знали б, як дати нам ім’я

Коли стріли ведуть до лісу

Ми з тобою будемо вітром, що дме

ти чув, як я говорю?

Між мріями про якусь дурість

Усі вони хотіли бачити, як ми падаємо

вічна невагомість

Тепер, коли я бачу небо в твоїх очах, я наважуюсь полетіти, поки ми не будемо далеко

Тепер, коли ми вийшли з контексту, Всесвіт занадто малий для нас

Але я знаю, що ми з вами побіжимо, я знаю, що ми з вами можемо

Якщо буде потрібно, ми полетімо, бо ми два повітряних змія

Ми зірки, що горять у ночі

Навіть астрономи не знали б, як дати нам ім’я

Вони до нас не доходять, вони нас не знають

Ми з тобою будемо вітром, що дме

Коли ти перестанеш про мене мріяти

Я вже буду в Монтепердідо

Коли ти перестанеш про мене мріяти

Я вже буду в Монтепердідо