Medusa - Capicua, Valete

Ela é medusa

A vítima que toda a gente acusa

E de quem a vida abusa

Ela é Medusa e recua e recusa

E resiste, ele insitiste e arranca-lha a blusa e usa-a

Escusa, ela acua, sozinha na rua

Semi-nua

Semi-sua

Semi-morta

Porque mais ninguém se importa!

Ela é Medusa

O corpo p’ra que toda a gente aponta

Que posta, não gosta

Faz troça, desmonta

Comenta, ali exposta na montra

De fita métrica pronta

Examina-se a carne

E critica-se a «coisa»

O resto não conta

É uma sombra…

É uma sombra…

É uma sombra…

Uma medusa em vez de coração…

Uma medusa em vez de coração…

Por cada vítima acusada

E transformada em monstro

Em cada casa, cada caso

Cada cara e cada corpo

Em mais um dedo apontado ao outro

Cresce a ira da Medusa que me vês no rosto

Em cima da ponte está a tua irmã desaparecida

Em interação com aqueles instintos suicidas

Abatida na depressão duma história nunca esquecida

Vencida por um trauma de uma violação aos 15

Em cima da ponte está a mulher que bombardeiam

Por usar a liberdade sexual tão proclamada

Degolada por tantas ofensas que vocês fraseiam

Exterminada pelo nojo daqueles que a rodeiam

Em cima da ponte está Maria Conceição

Vítima de uma relação e de um amor tirano

Marcada pela opressão e traumatismos cranianos

Golpeada por quase 20 anos de agressão doméstica

Em cima da ponte está a tua vizinha acanhada

Há muito aniquilada por esperanças que se esfumam

Há muito rebaixada por vexames que se avolumam

Envergonhada pelo próprio corpo que todos repugnam

Em cima da ponte…

Nas confusas redes do seu pensamento

Prendem-se obscuras medusas

Por cada vítima acusada

E transformada em monstro

Em cada casa, cada caso

Cada cara e cada corpo

Em mais um dedo apontado ao outro, Oh!'

Cresce a ira da Medusa que me vês no rosto

Ela é Medusa

A miúda de que toda a gente fala

Na rua, na sala de aula, e à baila

Vem ela, a cadela, a perdida, sem trela

Vadia, cautela com ela

Que é livre, e vive

A vida dela

Como se atreve?

Aquela…

Como se atreve?

Aquela…

Como se atreve?

Aquela…

Ela é Medusa

Aquela de que mais ninguém tem pena

Que apanha, sem queixa, que deixa e aguenta

Aquela que pensa que o amor é pra sempre

E na crença, sofre em silêncio…

Só

Completamente só

Esconde a nódoa negra com o pó

Só

Completamente só

Esconde a nódoa negra com o pó

Por cada vítima acusada

E transformada em monstro

Em cada casa, cada caso

Cada cara e cada corpo

Em mais um dedo apontado ao outro, Oh!'

Cresce a ira da Medusa que me vês no rosto

É a minha ira, a nossa ira, a ira…

A minha ira, a nossa ira, a ira…

A minha ira, a nossa ira, a ira…

вона медуза

Жертва, яку всі звинувачують

І кого зловживає життя

Вона Медуза, вона відступає і відмовляється

І пручається, він наполягає, знімає блузку й одягає її

Вибачте, вона кути, одна на вулиці

напівголий

напівсолодке

напівмертвий

Тому що нікого більше не хвилює!

Вона Медуза

Тіло, на яке всі вказують

Який пост, не подобається

Веселитися, розбирати

Коментарі, які відображаються у вікні

З мірної стрічки готово

М’ясо оглядається

«Річ» піддається критиці

Решта не враховується

Це тінь...

Це тінь...

Це тінь...

Медуза замість серця...

Медуза замість серця...

За кожну жертву звинуваченого

І перетворився на монстра

У кожному будинку, кожному випадку

Кожне обличчя і кожне тіло

Ще одним пальцем вказав на інший

Гнів Медузи зростає, ти бачиш мені в обличчя

На вершині мосту ваша зникла сестра

У взаємодії з цими суїцидальними інстинктами

У депресії ніколи не забутої історії

Подолана травма від зґвалтування у 15 років

На вершині мосту жінка, яка бомбила

За використання проголошеної так сексуальної свободи

Обезголовлений через стільки образів, що ви говорите

Винищується огидою оточуючих

На вершині мосту знаходиться Марія Консейсао

Жертва стосунків і тиранічного кохання

Відзначається пригніченням і травмами голови

Постраждала майже 20-річна домашня агресія

На вершині мосту ваш сором’язливий сусід

Довго знищений надіями, які зникають

Він уже давно знижений роздратуваннями, які набухають

Збентежений тим самим тілом, яке всім не подобається

На вершині мосту...

У заплутаних мережах вашої думки

Темні медузи ловляться

За кожну жертву звинуваченого

І перетворився на монстра

У кожному будинку, кожному випадку

Кожне обличчя і кожне тіло

Ще одним пальцем вказав на інший: О!

Гнів Медузи зростає, ти бачиш мені в обличчя

Вона Медуза

Дівчина, про яку всі говорять

На вулиці, в класі і навколо

Вона приходить, собака, загублена, без повідка

Сука, бережи її

Хто вільний, той живий

її життя

Як ти смієш?

Он той…

Як ти смієш?

Он той…

Як ти смієш?

Он той…

Вона Медуза

Той, якого більше нікому не шкода

Хто бере, без нарікань, хто залишає і терпить

Той, хто думає, що кохання вічне

І в вірі, страждає в мовчанні...

Тільки

абсолютно самотній

Приховати синяк пудрою

Тільки

абсолютно самотній

Приховати синяк пудрою

За кожну жертву звинуваченого

І перетворився на монстра

У кожному будинку, кожному випадку

Кожне обличчя і кожне тіло

Ще одним пальцем вказав на інший: О!

Гнів Медузи зростає, ти бачиш мені в обличчя

Це мій гнів, наш гнів, гнів...

Мій гнів, наш гнів, гнів...

Мій гнів, наш гнів, гнів...