What I Miss Most - Calum Scott

It must have been a year since

I was thrown across an ocean far from home

And I was making oceans

Riding in between the highs and lows

Woah, when awake in the morning I

You is the first on my mind

Maybe what I miss most

It wasn’t made of steel and stones

And maybe what I miss most

It wasn’t born of skin and bone

Under the sun, up on the waves

Under three climbs when I’m far away

Maybe what I miss most

And maybe you’ll never know

And maybe you’ll never know

And maybe you’ll never know

Life beyond the window

I’m jealous of the way the black bird flies

Free among the people

Those quarter million stories pass me by

Woah, I awake in the moonlight I

You is the last on my mind

And maybe what I miss most

It wasn’t made of steel and stones

And maybe what I miss most

It wasn’t born of skin and bone

Under the sun, up on the waves

Under three climbs and I’m far away

Maybe what I miss most

And maybe you’ll never know

And maybe you’ll never know

And maybe you’ll never know

I remember at the table

All those faces, where did they go?

I imagine what it looks like

When I’m not there

I remember, every summer

But now that years are, just a number

There’s no backroots

Time is faster with everything I’ve left behind

O but maybe what I miss most

It wasn’t made of steel and stones

And maybe what I miss most

It wasn’t born of skin and bone

Cause under the sun, up on the waves

Under three climbs and I’m far away

Maybe what I miss most

And maybe you’ll never know

And maybe you’ll never know

And maybe you’ll never know

Мабуть, минулий рік

Мене перекинуло через океан далеко від дому

І я робив океани

Їзда між злетами й падіннями

Вау, коли я прокинувся вранці

Ви перший на мій думці

Можливо, за чим я сумую найбільше

Він був не з сталі та каменів

І, можливо, те, чого я найбільше сумую

Він народжений не зі шкіри та кісток

Під сонцем, на хвилях

Менше трьох підйомів, коли я далеко

Можливо, за чим я сумую найбільше

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся

Життя за вікном

Я заздрю ​​тому, як літає чорний птах

Вільний серед людей

Ці чверть мільйона історій проходять повз мене

Вау, я прокидаюся в місячному світлі

Ти останній в моїй думці

І, можливо, те, чого я найбільше сумую

Він був не з сталі та каменів

І, можливо, те, чого я найбільше сумую

Він народжений не зі шкіри та кісток

Під сонцем, на хвилях

Менше трьох підйомів і я далеко

Можливо, за чим я сумую найбільше

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся

Пам’ятаю, за столом

Усі ці обличчя, куди вони поділися?

Я уявляю, як це виглядає

Коли мене немає

Пам’ятаю, кожного літа

Але тепер, коли роки, це лише число

Немає задніх коренів

Час швидший із тим, що я залишив

Але, можливо, те, чого я найбільше сумую

Він був не з сталі та каменів

І, можливо, те, чого я найбільше сумую

Він народжений не зі шкіри та кісток

Бо під сонцем, на хвилях

Менше трьох підйомів і я далеко

Можливо, за чим я сумую найбільше

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся

І, можливо, ти ніколи не дізнаєшся