Common Man - Caamp

Common man, six foot tall he stands

Waiting on his date to some company party in France

And she’s late, the boss man said, «a quarter till eight»

And as nine rolled around at his watch he’s looking down

The ticking fate

And, oh, the funny thing about love is it makes you wait

He wore his good shoes

Now he’s walking them home with the homesick blues

Feeling like he fucked up

It’s all right he’ll get back up because he chooses to

His over-coat, speckled with snow he walks alone

Just then he turns his head and sees a girl of which they said the poets wrote

Don’t hesitate, my dear, don’t wait and put it all on the line

I’m a leap of faith my dear, and I’m slipping down your spine

I will wait my dear, till I’m dead or the end of my time

Oh, you let me know you’re mine

He went insane;

Oh, the thoughts of her tortured his brain

So he re-traced his steps so he would not forget where she’d been

But she was gone, just the scent of her lingered on

So he lived all of his days with his head stuck in a maze half stoned

Don’t hesitate my dear, don’t wait put it all on the line

I’m a leap of faith my dear, and I’m slipping down your spine

I will wait my dear till I’m dead or the end of my time

Oh, you let me know you’re mine

Oh, you let me know you’re mine

Звичайна людина, шість футів на зріст

Чекає на побачення на якусь корпоративну вечірку у Франції

А вона спізнюється, сказав начальник, «о чверть на восьму»

І коли дев’ять крутилися біля його годинника, він дивиться вниз

Швидка доля

І, о, найсмішніше в коханні — це змушує вас чекати

Він носив свої гарні черевики

Тепер він веде їх додому з сумним блюзом

Відчуття, ніби він облажався

Усе гаразд, він підніметься, тому що захоче

Його пальто, поцятковане снігом, він ходить один

Саме тоді він повертає голову й бачить дівчину, про яку, за їхніми словами, писали поети

Не соромтеся, мій любий, не чекайте і поставте все на карту

Я — стрибок віри, моя люба, і я сповзаю твоїм хребтом

Я буду чекати мій любий, доки я не помру чи кінець мого часу

О, ти дав мені знати, що ти мій

Він збожеволів;

О, думки про неї мучили його мозок

Тож він простежив свої кроки, щоб не забути, де вона була

Але вона зникла, тільки її запах залишився

Тож він прожив усі свої дні, застрягши головою в лабіринті, напівкам’яним

Не соромтеся, моя люба, не чекайте, покладіть все на карту

Я — стрибок віри, моя люба, і я сповзаю твоїм хребтом

Я буду чекати мою дорогу, доки я не помру чи кінець мого часу

О, ти дав мені знати, що ти мій

О, ти дав мені знати, що ти мій