Norma - C-Kan, Leiden

Ella… se llama Norma…

Y el destino nunca le enseño la forma

En que un sueño en pesadillas se transforma

Y olvide bajo los golpes y las normas

Del hombre con el que su matrimonio conforma

Hace seis años se casó por amor

Porque alguien le prometió que sería su mediador a los problemas

Y hoy se reprocha con pena, que ese alguien sea el culpable que ella cortara

sus venas

Y que se acabara las ganas de vivir, de salir, convivir, del amar y sentir

Porque cuando él está es la mejor parte del día

De él acaban sus labores, de ella empieza su agonía

Ella no conoce de ni fiestas ni lugares

De tantas lágrimas podría llenar dos mares

Le pide a su santo en casi todos los altares que la ampare

Hasta que la vida los separe

Vive en una novela, sea una odisea que termina

Ella desea que se lleve la marea aquel romance de peleas

Seas donde seas, tú el que cariño deseas

Pero entonces cuando veas que un amor no se golpea

Pasé por muchos tiempos olvidados e inconscientes

Por qué llego temprano y la cena no está caliente

Es tan inocente, joven y vulnerable

Siente que si pierde a él ya no va a encontrar a nadie

Que la acompañe, que no la dañe, su amor no empañe, que la engañe

Hace cinco años añoraba por un hijo, y a golpes le arrancaron ese sueño fijo

Corrijo, no tiene la culpa de ser un ángel que nunca tuvo amanecer

Y le tocó nacer en un cielo podrido, maltratos de padre, de vida, el marido

Tu suerte nunca lo fue peor recibió un golpe del cual quizá esta vez no se

levante

En una cama en un coma constante murió el amor que por ahí no fue fuerte

Vive en una novela, sea una odisea que termina

Ella desea que se lleve la marea aquel romance de peleas

Seas donde seas, tú el que cariño deseas

Pero entonces cuando veas que un amor no se golpea

Вона… її звуть Норма…

І доля так і не навчила його шляху

У якому сон перетворюється на кошмари

І забудь під ударами і правилами

Про чоловіка, з яким узгоджується її шлюб

Шість років тому він одружився по коханню

Бо йому хтось пообіцяв, що він буде його посередником у проблемах

А сьогодні вона дорікає собі смутком, що хтось винуватець, що порізала

його вени

І що бажання жити, виходити, жити разом, любити і відчувати

Бо коли він поруч, це найкраща частина дня

Його пологи закінчуються, починається її агонія

Вона не знає ні про вечірки, ні про місця

Стільки сліз я міг би заповнити два моря

Майже в усіх вівтарях вона просить свого святого захистити її

Поки життя їх не розлучить

Живи в романі, будь одіссеєю, яка закінчується

Вона хоче, щоб романтика бійок взяла приплив

Де б ти не був, ти той, кого хочеш

Але потім, коли бачиш, що любов не вдарила

Я пережив багато забутих і несвідомих часів

Чому я рано, а вечеря не гаряча

Вона така невинна, молода і вразлива

Вона відчуває, що якщо втратить його, то нікого не знайде

Що він супроводжує її, що він не шкодить їй, його любов не заплямує, що він її обманює

П’ять років тому вона мріяла про сина, і ця незмінна мрія була відірвана від неї.

Виправляю, він не винен, що він ангел, у якого ніколи не було сходу сонця

І йому довелося народитися на гнилому небі, поганого поводження з батьком, життям, чоловіком

Ваша удача ніколи не була гіршою, отримавши удар, від якого, можливо, цього разу

я підняв

У ліжку в постійній комі померла несильна любов

Живи в романі, будь одіссеєю, яка закінчується

Вона хоче, щоб романтика бійок взяла приплив

Де б ти не був, ти той, кого хочеш

Але потім, коли бачиш, що любов не вдарила