Five Faces of Madness - Byzantine

I dreamt of heaven once

It was a calm cool and miserable place

All my friends were under the fire

I could not make out a face

I was trapped with the holiest men

The ultimate punch line to an ironic end

I screamed in my torment and writhed in my pain

As the angels did bathe me with heaven again

There is no earthly way of knowing

Which direction we are going

Not a speck of light is showing

So the danger must be growing

I draw inspiration from the micro dreams

That twitch the body before the entering

We pull ourselves into a callous induced sleep

Swallowed by the years of undigested beatings

In this place you reek of fear

Deserved malaise

Light is gone with shedding grace

And God has backed away

Free yourself from your own mind

Break yourself from your own mind

Not a speck of light is showing

So the danger must be growing

In this place you reek of fear

Deserved the horrors of life

Я колись мріяв про рай

Це було спокійне прохолодне й жалюгідне місце

Усі мої друзі були під вогнем

Я не міг розрізнити обличчя

Я потрапив у пастку з найсвятішими людьми

Неперевершений удар до іронічного кінця

Я кричав у своїх муках і звивався від мого болю

Як ангели знову омили мене небом

Немає земного способу пізнання

У якому напрямку ми рухаємося

Жодна світла не виявляється

Отже, небезпека має зростати

Я черпаю натхнення з мікроснів

Що смикають тіло перед входом

Ми втягуємо себе в викликаний черствим сон

Проковтнутий роками неперетравлених побоїв

Тут від вас пахне страхом

Заслужене нездужання

Світло зникло з благодаттю

І Бог відступив

Звільніть себе від власного розуму

Відірвіться від власного розуму

Жодна світла не виявляється

Отже, небезпека має зростати

Тут від вас пахне страхом

Заслужив жахи життя