Glemselens Elv - Burzum

Med døende sol og måne

starter ferd til skyggenes hav.

Bjørnen vil bålferd bivåne.

Liket legges i steintung grav.

Bakom slør høres jordens gråt;

sommerens lys som forsvinner,

eikeånden legges i båt,

vinter og høst igjen vinner.

Jeg vil komme tilbake.

Jeg vil komme igjen.

Når vinterens ånder er svake,

vil jeg komme hjem.

Under jord, den skjulte verden,

bakom skyene imot vest,

ender den lange bålferden,

hvor vinter og høst holder fest.

Det er kaldt og mørkt i dypet,

vokser der bare skyggene,

der finnes det mørke krypet,

de dunkleste uhyggene.

Jeg vil komme tilbake.

Jeg vil komme igjen.

Når vinterens ånder er svake,

vil jeg komme hjem.

Døde hviler i hvite klær

bak tunge, kalde steindører,

men lytter du til dødens hær

du av og til sangen hører.

Døde hviler i hvite klær

bak tunge, kalde steindører,

men lytter du til dødens hær

du av og til sangen hører.

Jeg vil komme tilbake.

Jeg vil komme igjen.

Når vinterens ånder er svake,

vil jeg komme hjem.

З вмираючим сонцем і місяцем

розпочинає подорож до моря тіней.

Ведмідь стане свідком багаття.

Тіло покладено у важку кам'яну могилу.

За завісою лунає крик землі;

світло літа, що зникає,

дубовий дух кладуть у човен,

зима і знову осінь перемагають.

Я повернуся.

я прийду знову.

Коли зимовий дух слабкий,

я прийду додому.

Під землею, прихований світ,

за хмарами на захід,

закінчує довге багаття,

де зима та осінь вечірка.

Холодно й темно в глибині,

там ростуть тільки тіні,

є темна комаха,

найтемніші жахи.

Я повернуся.

я прийду знову.

Коли зимовий дух слабкий,

я прийду додому.

Мертві спочивають у білому одязі

за важкими холодними кам'яними дверима,

але ти слухаєш армію смерті

час від часу чуєш пісню.

Мертві спочивають у білому одязі

за важкими холодними кам'яними дверима,

але ти слухаєш армію смерті

час від часу чуєш пісню.

Я повернуся.

я прийду знову.

Коли зимовий дух слабкий,

я прийду додому.