Annabel Lee - Bunbury

Hace muchos, muchos años en un reino junto al mar

habitó una señorita cuyo nombre era Annabel Lee

y crecía aquella flor sin pensar en nada más

que en amar y ser amada, ser amada por mi.

Éramos sólo dos niños mas tan grande nuestro amor

que los ángeles del cielo nos cogieron envidia

pues no eran tan felices, ni siquiera la mitad

como todo el mundo sabe, en aquel reino junto al mar.

Por eso un viento partió de una oscura nube aquella noche

para helar el corazón de la hermosa Annabel lee

luego vino a llevársela su noble parentela

para enterrarla en un sepulcro en aquel reino junto al mar.

No luce la luna sin traérmela en sueños

ni brilla una estrella sin que vea sus ojos

y así paso la noche acostado con ella

mi querida hermosa, mi vida, mi esposa.

Nuestro amor era más fuerte que el amor de los mayores

que saben más como dicen de las cosas de la vida

ni los ángeles del cielo ni los demonios del mar

separaran jamás mi alma del alma de Annabel Lee.

No luce la luna sin traérmela en sueños

ni brilla una estrella sin que vea sus ojos

y así paso la noche acostado con ella

mi querida hermosa, mi vida, mi esposa.

En aquel sepulcro junto al mar

en su tumba junto al mar ruidoso.

Hace muchos, muchos años en un reino junto al mar

habitó una señorita cuyo nombre era Annabel Lee

y crecía aquella flor sin pensar en nada más

que en amar y ser amada, ser amada por mi

Багато-багато років тому в королівстві біля моря

мешкала молода дівчина, яку звали Аннабель Лі

і ця квітка виросла, не думаючи ні про що інше

ніж у тому, щоб любити і бути коханим, бути коханим мною.

Нас було всього двоє дітей, але наша любов була такою великою

що ангели небесні заздрили нам

бо вони не були такі щасливі, навіть наполовину

як всім відомо, у тому королівстві біля моря.

Тому тієї ночі з темної хмари вийшов вітер

щоб охолодити серце прекрасної Аннабель Лі

тоді її знатні родичі прийшли забрати її

поховати її в гробниці в тому царстві біля моря.

Місяць не світить, не принісши мені його уві сні

навіть зірка не світить, щоб я не бачив її очей

і так я проводжу ніч з нею

моя мила красуня, моє життя, моя дружина.

Наша любов була сильнішою за любов старших

які знають більше про речі в житті

ні ангели небесні, ні демони морські

Вони ніколи не відокремлять мою душу від душі Аннабель Лі.

Місяць не світить, не принісши мені його уві сні

навіть зірка не світить, щоб я не бачив її очей

і так я проводжу ніч з нею

моя мила красуня, моє життя, моя дружина.

В тій гробниці біля моря

у його могилі біля шумного моря.

Багато-багато років тому в королівстві біля моря

мешкала молода дівчина, яку звали Аннабель Лі

і ця квітка виросла, не думаючи ні про що інше

ніж у тому, щоб любити і бути коханим, бути коханим мною