Kossar Án Vara -

Það snjóar hérna úti og garðurinn hann gránar.

Garðastrætishúsin verða hlýleg að sjá

og kertaljóssins skuggar skrítnum myndum varpa

á veggina í stofunni sem ég stari á.

Og myndirnar þær læðast, lúmskar inn í hugann

leggjast bak við augun og hvísla því að mér

að ástin sé augnablik sem brenni mannsins hjarta

í brjósti mínu er eldurinn enn að leika sér.

Og þau svífa í kvöld snjókornin

sem kossar án vara.

Og við sem vorum ástfangin

aldrei náðum saman,

það lá alltaf í loftinu

að ég mundi fara.

Það snjóar hérna úti og enginn er á ferli

allt er hjúpað rökkri og kertin eru dauð.

Senn fer hann að birta og bílar vakna kaldir

en borgin sefur ennþá og gatan mín er auð.

Тут іде сніг, а сад сірий.

На садові будиночки буде тепло дивитися

а тіні світла свічок кидають дивні образи

на стінах у вітальні, на які я дивлюся.

І образи заповзають, заповзають у свідомість

лягай за очі і шепни мені це

що любов — це мить, яка палає людське серце

в моїх грудях ще вогонь грає.

А сьогодні ввечері пливуть сніжинки

хто цілується без виробу.

І ми, які були закохані

ми ніколи не ладили,

це завжди було в повітрі

що я б пішов.

Тут йде сніг, і ніхто не рухається

все в темряві і свічки мертві.

Незабаром він починає загорятися, а машини прокидаються холодними

але місто ще спить, а моя вулиця порожня.