Cautious Man - Bruce Springsteen

Bill Horton was a cautious man of the road

He walked lookin' over his shoulder and remained faithful to its code

When something caught his eye, he’d measure his need

And then very carefully he’d proceed

Billy met a young girl in the early days of May

It was there in her arms he let his cautiousness slip away

In their lovers' twilight as the evening sky grew dim

He’d lay back in her arms and laugh at what had happened to him

On his right hand Billy’d tattooed the word «love», and on his left hand was

the word «fear»

And in which hand he held his fate was never clear

Come Indian summer he took his young lover for his bride

And with his own hands built her a great house down by the riverside

Now Billy was an honest man, he wanted to do what was right

He worked hard to fill their lives with happy days and loving night

Alone on his knees in the darkness for steadiness he’d pray

For he knew in a restless heart the seed of betrayal lay

One night Billy awoke from a terrible dream callin' his wife’s name

She lay breathing beside him in a peaceful sleep, a thousand miles away

He got dressed in the moonlight and down to the highway he strode

When he got there, he didn’t find nothing but road

Billy felt a coldness rise up inside him that he couldn’t name

Just as the words tattooed 'cross his knuckles he knew would always remain

At their bedside, he brushed the hair from his wife’s face as the moon shone on

her skin so white

Filling their room in the beauty of God’s fallen light

Білл Хортон був обережною людиною на дорозі

Він ходив, дивлячись через плече, і залишався вірним йому кодексу

Коли щось впадало йому в очі, він вимірював свою потребу

А потім дуже обережно рухався далі

Біллі зустрів молоду дівчину на початку травня

Саме в її обіймах він позбувся своєї обережності

У сутінках їхніх коханців, коли вечірнє небо потьмяніло

Він лежав у її обіймах і сміявся з того, що з ним сталося

На правій руці Біллі зробив татуювання з написом «любов», а на лівій –

слово «страх»

І в яких руках він тримав свою долю, так і не було зрозуміло

Настало бабине літо він взяв свою молоду кохану за наречену

І своїми руками побудував їй чудовий будинок внизу на березі річки

Тепер Біллі був чесною людиною, він бажав робити те, що було правильно

Він наполегливо працював, щоб наповнити їхнє життя щасливими днями та закоханими ночами

Сам, на колінах у темряві, він молився б про стійкість

Бо знав, що в неспокійному серці лежить зерно зради

Одного разу вночі Біллі прокинувся від жахливого сну, який називав ім’я його дружини

Вона лежала поруч із ним у спокійному сні, за тисячу миль

Він одягнувся в місячному світлі й спустився на шосе, яким пройшов

Прийшовши туди, він не знайшов нічого, крім дороги

Біллі відчув, як у ньому піднявся холод, який він не міг назвати

Так само, як витатуйовані слова "перетинають його кісточки, як він знав, що залишаться назавжди".

Біля їхнього ліжка він прибирав волосся з обличчя дружини, коли світив місяць

її шкіра така біла

Наповнюючи їхню кімнату красою Божого впалого світла