Явь - БРОНС

Не открывай дверь

Не открывай дверь

Я иду мимо номеров, где пылают чары

Где выгорают фаеры печали

Яркие вспышки поцелуев плавят капилляры

И среди матовых зеркал взгляды кугуаров

На изгибах тела - пена, иллюзорный мерч

По кафелю льётся вода тканью горных рек

Ласки касались мотыльками оголённых плеч

Мы продолжаем жечь минуты полуночных встреч

Мы живём во сне - это почерк Линча

Похоть сияет, как Луна, также безгранична

Архитектура наших чувств вечна, как античность

Очарование - тайная притча

Магия бесплатна, не имеет цен

Успей попасть под её прицел

В бокалы льются желания и очертания

Этой вечной бессонницы замыкают цепь

Мы взлетаем вновь

Поймать ту ночь

Слёзами вдвоём

Идём сквозь дождь

Блики городов

Район - квартал

Таять за чертой

Сквозь сон, как явь

Я торгую впечатлениями

А не своим телом

Я продаю иллюзию, я предлагаю

Сладкий сон для этих ребят

Но моя шкатулка всегда закрыта

Лёгкий дождь - звонит телефон

Из трубки непорочный голос струится вином

Мою кожу обжигает пение ветров

На бульваре блеск изяществ, блеск грехов

Погрузись во мрак

Словно в бархат будуара

Мы зачарованные странники

ночных привалов

Эпсилон желаний - Никаких сомнений

Дни без твоих ласк обезображивают время

Я коснусь её кожи веткой сакуры

Ты не против, твои руки крепко связаны

Мы в Квиндеким и наши поступки пагубны

Гаснет свет и я поджигаю факелы

Тепло накроет изнутри твоё хрупкое тело

Как школьницу в чулках

Цвета синего метилена

тонкие черты прикрывает только пена

Мы парим внутри свободы словно пули в небо

Мы взлетаем вновь

Поймать ту ночь

Слёзами вдвоём

Идём сквозь дождь

Блики городов

Район - квартал

Таять за чертой

Сквозь сон, как явь

Мы взлетаем вновь

Поймать ту ночь

Слёзами вдвоём

Идём сквозь дождь

Блики городов

Бульвар - квартал

Таять за чертой

Сквозь сон, как явь

Это были не просто новые художники

Это были новые торговцы искусством

Новые коллекционеры

Всё новое

Не відчиняй двері

Не відчиняй двері

Я йду повз номери, де палають чари

Де вигоряють фаєри печалі

Яскраві спалахи поцілунків плавлять капіляри

І серед матових дзеркал погляди кугуарів

На вигинах тіла - піна, ілюзорний мерч

По кахлі ллється вода тканиною гірських річок

Ласки торкалися метеликами оголених плечей

Ми продовжуємо палити хвилини північних зустрічей

Ми живемо уві сні – це почерк Лінча

Пожадливість сяє, як Місяць, також безмежна

Архітектура наших почуттів вічна, як античність

Чарівність - таємна притча

Магія безкоштовна, не має цін

Встигни потрапити під її приціл

У келихи ллються бажання та обриси

Цього вічного безсоння замикають ланцюг

Ми злітаємо знову

Спіймати ту ніч

Сльозами удвох

Йдемо крізь дощ

Блики міст

Район – квартал

Танути за межею

Крізь сон, як дійсність

Я торгую враженнями

А не своїм тілом

Я продаю ілюзію, я пропоную

Солодкий сон для цих хлопців

Але моя скринька завжди закрита

Легкий дощ - дзвонить телефон

З трубки непорочний голос струмує вином

Мою шкіру обпалює спів вітрів

На бульварі блиск витонченостей, блиск гріхів

Поринь у морок

Немов у оксамит будуару

Ми зачаровані мандрівники

нічних привалів

Епсилон бажань - Ніяких сумнівів

Дні без твоїх ласок спотворюють час

Я торкнуся її шкіри гілкою сакури

Ти не проти, твої руки міцно пов'язані

Ми в Квіндеким і наші вчинки згубні

Гасне світло і я підпалюю смолоскипи

Тепло накриє зсередини твоє тендітне тіло

Як школярку в панчохах

Кольори синього метилену

тонкі риси прикриває лише піна

Ми паримо всередині свободи наче кулі в небо

Ми злітаємо знову

Спіймати ту ніч

Сльозами удвох

Йдемо крізь дощ

Блики міст

Район – квартал

Танути за межею

Крізь сон, як дійсність

Ми злітаємо знову

Спіймати ту ніч

Сльозами удвох

Йдемо крізь дощ

Блики міст

Бульвар – квартал

Танути за межею

Крізь сон, як дійсність

Це були не просто нові художники

Це були нові торговці мистецтвом

Нові колекціонери

Все нове