Andrea - Bresh, SHUNE

Non fanno più canzoni come «Guantanamera»

Che bella, io pensavo fosse «Agguanta una mela»

Chissà quante non ne avrò capite, mi fa

Stare sempre appiccicato a terra

Siamo grandi, ma non vuole dire solamente crescere

Essere quello che avremmo voluto essere

Sopra un trampolino che non si può flettere

Schivo un avversario che non si può stendere

E io, che stupido, pensavo di essere informato bene

Ma per informarsi al meglio serve

Una dose di rassegnazione che fa da costituzione

A chi la verità pretende

E non avrei mai fatto un cazzo se avessi ascoltato te

Dopo te e pure te e pure tu

Ma ho le frequenze di un matto e non mi arriva il messaggio

È occupato, tu-tu

Andrea cantava, cantava, cantava

Senza lezioni, senza chitarra

Senza la gente che lo guardava

Fuori di casa senza la giacca

Andrea cantava, cantava e urlava

Senza un tovagliolo per la bava

Senza il solfeggio e senza l’ottava

Senza nessuno che lo ascoltava

Andrea cantava, cantava, cantava

Cantava, cantava sempre di più

Senza sapere chi stesse ascoltando

Senza sapere nulla di nulla

E poi cantava, cantava, cantava

Senza la fretta di andare su

Con la valigia in mezzo alla piazza

E in mezzo alla gente, ma senza il tour

Andrea cantava, cantava, cantava

Senza sapere che a volte stonava

Non si ricorda neanche le parole

Sbiascica versi, si inventa cose

Andrea, chiunque, chiunque

Ha un pensiero sempre individuale

Simile o uguale, felice o grave

Uno provava a piacere un po' a tutti

Lo vidi male

Canta lassù, canta laggiù

Canta cadabra, poi bobbidi bu

Faceva pom pom sul mio ego

Stavo a sentire, ora non sento più

Cantala bad, cantala good

Cantala senza copiare nessuno

E ha fatto pom pom sul mio fegato

E ora mi chiedono: «Canta di più»

Andrea cantava, cantava, cantava

Senza lezioni, senza chitarra

Senza la gente che lo guardava

Fuori di casa senza la giacca

Andrea cantava, cantava e urlava

Senza un tovagliolo per la bava

Senza il solfeggio e senza l’ottava

Senza nessuno che lo ascoltava

Andrea cantava, cantava, cantava

Cantava, cantava sempre di più

Senza sapere chi stesse ascoltando

Senza sapere nulla di nulla

E poi cantava, cantava, cantava

Senza la fretta di andare su

Con la valigia in mezzo alla piazza

E in mezzo alla gente, ma senza il tour

Вони більше не пишуть таких пісень, як "Guantanamera".

Як гарно, я думав, що це "Візьми яблуко"

Хто знає, скільки я можу не зрозуміти, він змушує мене

Завжди тримайтеся землі

Ми великі, але це означає не просто дорослішання

Бути тим, ким ми хотіли бути

На батуті, який не може згинатися

Я ухиляюся від суперника, який не може лягти

А я, який дурень, я думав, що я добре поінформований

Але вам потрібно отримати найкращу інформацію

Доза відставки, яка діє як конституція

Тому, кого вимагає правда

І я б ніколи не зробив лайна, якби послухав вас

Після вас і ти теж і ти теж

Але я маю частоти божевільного, і я не розумію повідомлення

Він зайнятий, ти-ти

Андреа співала, співала, співала

Ні уроків, ні гітари

Без людей, які дивляться на нього

З дому без піджака

Андреа співала, співала і кричала

Без серветки для слинки

Без сольфеджіо і без октави

І ніхто його не слухає

Андреа співала, співала, співала

Він співав, він співав все більше і більше

Не знаючи, хто слухає

Не знаючи нічого ні про що

А потім співав, співав, співав

Без поспіху підніматися вгору

З валізою посеред площі

І серед людей, але без туру

Андреа співала, співала, співала

Не знаючи, що іноді це було не налаштовано

Ви навіть не пам’ятаєте слів

Він бурмоче вірші, щось вигадує

Андрій, будь-хто, будь-хто

Він завжди має індивідуальну думку

Подібний чи такий самий, щасливий чи серйозний

Один намагався трошки подобатися всім

Погано бачив

Співай там, співай там

Співай кадабру, потім бобіді бу

Це зробило помпони на моєму его

Слухала, а тепер не чую

Співай погано, співай добре

Співайте, нікого не копіюючи

І це зробило помпони на моїй печінці

А тепер мене просять: «Співай ще»

Андреа співала, співала, співала

Ні уроків, ні гітари

Без людей, які дивляться на нього

З дому без піджака

Андреа співала, співала і кричала

Без серветки для слинки

Без сольфеджіо і без октави

І ніхто його не слухає

Андреа співала, співала, співала

Він співав, він співав все більше і більше

Не знаючи, хто слухає

Не знаючи нічого ні про що

А потім співав, співав, співав

Без поспіху підніматися вгору

З валізою посеред площі

І серед людей, але без туру