De Achtervolging - Brainpower

Verdomme hoe kwam hij m’n huis in, kwam hij me thuis in

Eerst was m’n leven als geluid digitaal, maar nou zit er volop ruis in

Emoties overhoop zoals de spullen in de kamer

M’n helderheid wordt vager door het continu gehamer, in m’n bovenkamer

Ik moet nu zoeken naar een uitweg

Zie het leven als een raam;

straks is m’n ruit weg

Ontsnappen vol gesnapte woorden maar ik snap het niet

Proberen grip te krijgen maar ik vat het niet, en zag het niet

Ook al zie ik het nu voor me staan

Ongeacht het hoe en waarom: ik heb het niet gedaan

Het is een misverstand, ik kom er vast wel later op

Maar speel nu echt geen spel want m’n leven staat erop

De achtervolging, er is geen uitweg, waar moet ik heen samen

Met paranoia, voel ik me hels alleen

Hou altijd voet bij stuk maar nu neem ik echt de benen

Op de vlucht, voor iemand die m’n leven wil ontnemen

(Brainpower)

Daar sta ik dan, daar ga ik dan

Naar buiten door de achterdeur met in m’n achterhoofd een zacht gezeur

M’n woede-meter slaat uit, ik ren de straat uit

M’n aura straalt waarschijnlijk, wanhoop en haat uit: wat maakt het uit ?!

Verloor 'm even uit het oog bij de Waag

En spring een gat in de lucht, als de ozonlaag

'k Hoop dat het goed gaat en prent me in: «ik val niet op»

Via de Bloedstraat, gauw de Wallen op

Al die sexshops en snackbars, ik zie ze langsflitsen

En moet m’n enkels dissen door een junk die staat te pissen

Laat de politie gissen, als ze toch eens wisten

En word vertraagd door een groep vragende toeristen

Laat me niet kisten, zig-zaggend langs de rooie lichten

Zie geile wichten en verbitterde gezichten

De Damstraat in, hou er de tred en de maat in

Ren naar het Nest en ga aan het einde rechts

De achtervolging, er is geen uitweg, waar moet ik heen samen

Met paranoia, voel ik me hels alleen

Hou altijd voet bij stuk maar nu neem ik echt de benen

Op de vlucht, voor iemand die m’n leven wil ontnemen

Achtervolging, zonder uitweg, waar moet ik heen samen

Met paranoia, voel ik me hels alleen

Hou altijd voet bij stuk maar nu neem ik echt de benen

Op de vlucht, voor iemand die m’n leven wil ontnemen

(Brainpower)

Na de ontkenning, de woede over moord in koelen bloede

Begint het compromis in m’n achterhoofd te broeden

Op m’n hoede, zet ik de tred voort, maar word gestoord

Door te denken;

misschien gaat het nu, zoals het hoort

Zou de taak dan het verlossen uit m’n lijden zijn

Anoniem de straat door naar het Leidseplein

Het zit niet mee en wie niet weg, yo die is gezien

Miste de twee, jah whatever, ik neem de tien

Totdat die bij de allerlaatste halte staat

Het gaat maar al te traag en sprint nu door de, van Hallstraat

Shit daar is ie weer !

Nu weet ik dat het menens is

Één-na-laatste links, naar de eerste, Keuchenius

En zwetend nat als pis, ben ik zoveel maar ik kan niks

Over de brug, langs de nieuwbouw richting Marnix-

Straat, in de Zwagenhave de Staaf vraag ik me af hoe het nu verder gaat

De achtervolging, er is geen uitweg, waar moet ik heen samen

Met paranoia, voel ik me hels alleen

Hou altijd voet bij stuk maar nu neem ik echt de benen

Op de vlucht, voor iemand die m’n leven wil ontnemen

Achtervolging, zonder uitweg, waar moet ik heen samen

Met paranoia, voel ik me hels alleen

Hou altijd voet bij stuk maar nu neem ik echt de benen

Op de vlucht, vlucht, vlucht.

(Brainpower)

In m’n hoofd begint van alles te spelen

Als een rommelige jamsessie

Maar bovenaan professie staat toch echt depressie

M’n doorzetten wordt beproefd maar doorstaat de test niet

Hoe kom ik toch in deze beerput, ik rook de mest niet

Ben doodsbenauwd en leer gelijkertijd een levenslessie

Feiten snijden mij aan alle zijden;

maar of ik het mes zie

Dat is de grote vraag, m’n eigen dood is het motief

Dat staat als een statief, de rest is relatief

Maar ik moet door naar de Jordaan, zal wel volstaan

Intuïtie heerst bij mijn gehoororgaan als onderdaan

En ook al is het vast de paranoia, die verder werkt

M’n instinct is net te sterk dus ga linksaf bij de Westerkerk

Er hangt een stank in m’n ziel, daarachter een gesuis

Levensdrang achteruit, en geestelijk languit

Ik zie der vast bang uit, keek even achterom bij 't Anne Frank-huis

En de gestalte zag er rank uit

Ik weet niet eens of het een zij of een hij is

Maar de wens die nu bij mij is, is dat God nu aan mijn zij is

Rechtdoor, rechtsaf, linksaf, over de brug

Gauw twee straten verder, yo daar heeft ie niet van terug

Met flashbacks in m’n hoofd bij het zien van Multatuli op de Singel

Met geliefden in de zomermaand van juli

Maar ben gauw weer wakker, het is m’n droom die uitgaat

En kom d’r achter: ik sta midden in de Spuistraat

Ik moet weg, uit deze volle steeg

Richting de Dam langs de Magna Plaza, eerst door de Molsteeg

En tot mijn grote verbazing en irritatie

Wordt mijn angst en frustatie nu omgezet in acceptatie

De ene stem zegt «Je bent niet wijs!», de andere «Hoezo?»

Achter me het paleis en rechts Madame Tussaud

Alles slomo, m’n ogen open en m’n hoofd omhoog

Ik spreid m’n armen sloom en met een hele grote boog lopen mensen om me heen

Ik voel me opgefokt en goed en met een zotte gloed, kijk ik m’n lot tegemoet

Niet wetend of ik hieraan fout of goed doe, doet het er toe

Is er meer in het spel, is het voodoo?

Of zijn het engelen die zingen

Ik val om, en hoor een opera beginnen

Блін, як він у мій дім потрапив, він у мій дім вліз

Моє життя як звук спочатку було цифровим, але тепер воно сповнене шуму

Емоції в сум’ятті, як речі в кімнаті

Моя ясність розмита безперервним стуком у верхній кімнаті

Тепер я змушений шукати вихід

Дивіться на життя як на вікно;

скоро моє вікно зникне

Втеча, повна слів, але я не розумію

Намагаюся вхопитися, але не розумію і не бачу

Незважаючи на те, що зараз я бачу це перед собою

Незалежно від того, як і чому: я цього не робив

Це непорозуміння, я, мабуть, перейду до нього пізніше

Але не грай у гру прямо зараз, тому що це моє життя

Погоня, нема виходу, куди мені разом

З параною я відчуваю пекло на самоті

Завжди стою на своєму, але зараз я справді знімаю ноги

Втечу від того, хто хоче позбавити мене життя

(сила мозку)

Ось я, ось я йду

Вийшов через задні двері з тихим скиглінням у глибині розуму

Мій гнівомір б'є, біжу вулицею

Моя аура, ймовірно, випромінює відчай і ненависть: кого це хвилює?!

На деякий час я втратив зір у Waag

І стрибнути діру в повітрі, як озоновий шар

Сподіваюся, що все піде добре і залишить на мені враження: «Я нічим не виділяюся»

Через Криваву вулицю швидко до кварталу червоних ліхтарів

Усі ці секс-шопи та закусочні, я бачу, як вони промайнули повз

І повинен розбити мої щиколотки наркоманом, який сяє

Нехай поліція здогадується, якби знала

І затримується групою розпитуючих туристів

Не дайте мені розбитися, мчачи зигзагами повз червоне світло

Побачте рогові ваги та гіркі обличчя

Вийдіть на Damstraat, тримайте tace і помічника

Біжіть до гнізда і йдіть прямо в кінці

Погоня, нема виходу, куди мені разом

З параною я відчуваю пекло на самоті

Завжди стою на своєму, але зараз я справді знімаю ноги

Втечу від того, хто хоче позбавити мене життя

Погоня, виходу немає, куди мені разом

З параною я відчуваю пекло на самоті

Завжди стою на своєму, але зараз я справді знімаю ноги

Втечу від того, хто хоче позбавити мене життя

(сила мозку)

Після спростування холоднокровне лют про вбивство

Компроміс починає виникати в глибині мого розуму

Обережно, я продовжую свій крок, але мене переривають

Мисленням;

можливо, зараз все йде так, як має бути

Чи завдання полягало б у тому, щоб позбавити мене страждань?

Анонім вниз по вулиці до Лейдсеплейн

Це нелегко, а хто не пішов, того бачили

Пропустив двійку, та все одно візьму десятку

Поки не опиниться на останній зупинці

Це все надто повільно, і тепер мчить через Van Hallstraat

Знову лайно!

Тепер я знаю, що це серйозно

Передостанній зліва, до першого Кеухеніус

І мокрий піт, як моча, я так сильно, але нічого не можу зробити

Через міст, повз новобудову в напрямку Marnix-

Straat, in de Zwagenhave de Staaf Мені цікаво як будуть далі зараз

Погоня, нема виходу, куди мені разом

З параною я відчуваю пекло на самоті

Завжди стою на своєму, але зараз я справді знімаю ноги

Втечу від того, хто хоче позбавити мене життя

Погоня, виходу немає, куди мені разом

З параною я відчуваю пекло на самоті

Завжди стою на своєму, але зараз я справді знімаю ноги

Тікати, тікати, тікати.

(сила мозку)

Все починає грати в моїй голові

Як безладний джем-сейшн

Але на вершині професії дійсно депресія

Моя наполегливість перевірена, але не проходить перевірку

Як мені в цю вигрібну яму потрапити, я гній не курю

Я наляканий і водночас засвоюю життєвий урок

Факти ріжуть мене з усіх боків;

але чи бачу я ніж

Це велике питання, моя власна смерть є мотивом

Це стоїть як штатив, решта відносно

Але я мушу йти до Йордану, цього буде достатньо

У моєму органі слуху як предмета панує інтуїція

І навіть якщо це, ймовірно, параноя, яка продовжує працювати

Мій інстинкт надто сильний, тому поверніть ліворуч на Вестеркерк

В душі сморід, за ним шипіння

Життя тягне назад і розумово розтягнуто

Я, мабуть, виглядаю наляканим, озирнувшись на дім Анни Франк

І постать виглядала стрункою

Я навіть не знаю, вона чи він

Але зараз я бажаю, щоб Бог був поруч зі мною

Прямо, праворуч, ліворуч, через міст

Швидко за дві вулиці, він не повернеться з цього

Зі спогадами в голові, коли я побачив Мультатулі на де Сінгелі

З коханими в літній місяць липень

Але прокидайся швидше, це моя мрія

І дізнайтеся: я стою посеред Спуйстраат

Мені потрібно вийти з цього людного провулка

Направляйте Дамбу вздовж Magna Plaza, спочатку через Molsteeg

І на мій превеликий подив і роздратування

Чи мій страх і розчарування тепер перетворяться на прийняття

Один голос каже «Ти не мудрий!», другий «Чому?»

За мною палац і мадам Тюссо праворуч

Все повільно, очі відкриті, голова піднята

Я ліниво розводжу руки, а люди обходять мене дуже широкою дугою

Я почуваюся скупим і добрим і з божевільним сяйвом, я дивлюся в обличчя своїй долі

Не знати, роблю я це неправильно чи правильно, це має значення

У грі є ще щось, це вуду?

Або це ангели співають

Я падаю й чую, як починається опера