Ожоги - Boulevard Depo, IC3PEAK

От холодных слов

Только новые ожоги

Мне был нужен друг

А не колкие упреки

Возвращаю все

Из конца опять в начало

Снова я грущу

По тому, кого не знала

Кровь прямо в ленте моего инстаграма

Ты сгоришь в огне, пока я дышу напалмом

На моем лице вместо глаз слепые раны

Снова я скучаю по тому кого не знаю

Кровь прямо в ленте моего инстаграма

Ты меня не держишь, но не отпускаешь

Чувствую всю боль, а не только половину

Я себя увижу, когда в тебе узнаю

Холод, холод, детка, холод

Холод, холод, детка, холод

Холод, холод, детка, холод

Холод, холод, детка, холод

От холодных слов

Только новые ожоги

Мне был нужен друг

А не колкие упреки

Возвращаю все

Из конца опять в начало

Снова я грущу по тому, кого не знала

Холод, холод, детка, холод

Изо рта торчат осколки

Разум жив под ледяною коркой

Повод, мне не нужен повод

Чтобы сжать ее в руках

И исцелить ее ожоги

Холод, я тебя едва ли знаю

Я люблю тебя такую

В разговорах не нуждаюсь

Снял ожоги, усталость

Мне не важно, что ты любишь

И чего сама желаешь (я)

Лицезрею твою скорбь

Эту боль я понимаю

Я и сам покрыт ожогами

Остаюсь в сознании

Я тебя не знаю

Но налью за упокой

Когда измученное тело

Перестало рваться в бой

Холод, холод, детка, холод

Холод, холод, детка, холод

Холод, холод, детка, холод

Холод, холод, детка, холод

Від холодних слів

Тільки нові опіки

Мені був потрібен друг

А не колкі закиди

Повертаю все

З кінця знову на початок

Знову я сумую

З того, кого не знала

Кров прямо у стрічці мого інстаграма

Ти згориш у вогні, поки я дихаю напалмом

На моєму обличчі замість очей сліпі рани

Знову я сумую за тим, кого не знаю

Кров прямо у стрічці мого інстаграма

Ти мене не тримаєш, але не відпускаєш

Відчуваю весь біль, а не лише половину

Я побачу себе, коли в тобі впізнаю

Холод, холод, дитинка, холод

Холод, холод, дитинка, холод

Холод, холод, дитинка, холод

Холод, холод, дитинка, холод

Від холодних слів

Тільки нові опіки

Мені був потрібен друг

А не колкі закиди

Повертаю все

З кінця знову на початок

Знову я сумую за тим, кого не знала

Холод, холод, дитинка, холод

З рота стирчать уламки

Розум живий під крижаною кіркою

Привід, мені не потрібен привід

Щоб стиснути її в руках

І зцілити її опіки

Холод, я тебе навряд чи знаю

Я люблю тебе таку

Розмов не потребую

Зняв опіки, втому

Мені не важливо, що ти любиш

І чого сама бажаєш (я)

Бачу твою скорботу

Цей біль я розумію

Я і сам покритий опіками

Залишаюся у свідомості

Я тебе не знаю

Але наллю за упокій

Коли змучене тіло

Перестало рватися у бій

Холод, холод, дитинка, холод

Холод, холод, дитинка, холод

Холод, холод, дитинка, холод

Холод, холод, дитинка, холод