Krüppel - Bots

Im Schlaf hab' ich 'nen Traumjob — beinah' jede Nacht

Besitz ich eine Villa und eine weiße Jacht

Ich träume ich wäre der Boß von einem Stahlkonzern

Könnt' ich nur so leben, lebte ich sehr gern

Doch ich fühl', ich fühl' mich wie’n Krüppel

Ich fühl' mich kaputt, denn ich komme nicht mehr klar

Ich hab' es satt immer weiter hin und her zu rennen

Zwischen Sozial- und Arbeitsamt — und Scheißformular

Ich bin kein Drückeberger und ich bin kein Held

Ich will doch nur was machen — arbeiten für Geld

Ich werde nur vertröstet: «Im Moment nix frei»

Am Rande der Gesellschaft stirbt man in’ner Kartei

Aber verdammt, es schnürt mein Hirn zu

Und es macht mich ganz krank, daß ich im Abseits bin

Bin es leid, mit den Anderen hin und her zu wandern

Zwischen Sozial- und Arbeitsamt — ganz ohne Sinn

Was wird nun werden, wie soll’s weitergeh’n

Ich darf doch nicht nur träumen, ohne Land zu seh’n

Ich pack' das nicht mehr länger, so ausgesperrt

Ich muß wohl lauter werden, ich bin auch was wert

Denn verdammt, bin ich denn ein Krüppel

Der es nicht versteht wer gewinnt und wer zahlt

Es kotzt mich an, immer weiter herum geschubst zu werden

Zwischen Sozial- und Arbeitsamt — wie ein wehrloser Ball

Уві сні я маю роботу мрії — майже кожну ніч

У мене є особняк і біла яхта

Мені сниться, що я керівник металургійної компанії

Якби я міг так жити, я б хотів жити

Але я відчуваю, я відчуваю себе калікою

Я відчуваю себе розбитим, тому що більше не можу впоратися

Я втомився бігати туди-сюди

Між соцбюро та зайнятості — і лайно форма

Я не кинув і не герой

Я просто хочу щось зробити — працювати за гроші

Мене тільки відкладає: "На даний момент нічого безкоштовного"

На околицях суспільства ти помреш у картотеці

Але, блін, це стискає мій мозок

І мені дуже погано, що я осторонь

Втомився блукати туди-сюди з іншими

Між соцзахисту та бюро зайнятості — абсолютно безглуздо

Що тепер буде, як далі?

Я не можу просто мріяти, не побачивши країни

Я більше не можу з цим впоратися, тому заблокований

Я повинен бути голоснішим, я теж чогось вартий

Бо я, чорт побери, каліка

Хто не розуміє, хто виграє, а хто платить

Мене дратує, коли мене постійно штовхають

Між соцзахисту та бюро зайнятості — як беззахисний м'яч