Дубровский - Алексей Зубарев

Когда в лихие года пахнет народной бедой,

Тогда в полуночный час тихий, неброский

Из леса выходит старик,

А глядишь — он совсем не старик,

А напротив, совсем молодой — красавец Дубровский.

Проснись, моя Кострома, не спи, Саратов и Тверь.

Не век же нам мыкать беду и плакать о хлебе.

Дубровский берет ероплан, Дубровский взлетает наверх

И летает над грешной землей, и пишет на небе:

Не плачь, Маша, я здесь.

Не плачь, солнце взойдет.

Не прячь от Бога глаза,

А то как он найдет нас.

Небесный град Иерусалим

Горит сквозь холод и лед.

И вот он стоит вокруг нас

И ждет нас, и ждет нас.

Он бросил свой щит и свой меч, швырнул в канаву наган

Он понял, что некому мстить, и радостно дышит.

В тяжелый для родины час над нами летит его аэроплан,

Красивый как иконостас, и пишет, и пишет:

Не плачь, Маша, я здесь.

Не плачь, солнце взойдет.

Не прячь от Бога глаза,

А то как он найдет нас.

Небесный град Иерусалим

Горит сквозь холод и лед

И вот он стоит вокруг нас

И ждет нас, ждет нас.

Коли в лихі роки пахне народним лихом,

Тоді опівночі тихий, непомітний

З лісу виходить старий,

А дивишся — він зовсім не старий,

А навпаки, зовсім молодий – красень Дубровський.

Прокинься, моя Кострома, не спи, Саратов і Твер.

Не повік же нам микати лихо і плакати про хліб.

Дубровський бере ероплан, Дубровський злітає нагору

І літає над грішною землею, і пише на небі:

Не плач, Маша, я тут.

Не плач, сонце зійде.

Не ховай від Бога очі,

Бо як він знайде нас.

Небесний град Єрусалим

Горить крізь холод та лід.

І ось він стоїть навколо нас

І чекає на нас, і чекає на нас.

Він кинув свій щит і свій меч, шпурнув у канаву наган

Він зрозумів, що нема кому помститися, і радісно дихає.

У важку для батьківщини годину над нами летить його аероплан,

Красивий як іконостас, і пише, і пише:

Не плач, Маша, я тут.

Не плач, сонце зійде.

Не ховай від Бога очі,

Бо як він знайде нас.

Небесний град Єрусалим

Горить крізь холод та лід

І ось він стоїть навколо нас

І чекає на нас, чекає на нас.