Grand Dark Feeling Of Emptiness - Bonnie "Prince" Billy

Well I felt like I was born today

So I took it upon me to go away

To gather my thoughts and go away

Where I could (be used by) somebody

Now over the hill, like always you know

Were Billy and Frankie and Henry and Joe

And they beat and broke me hard and slow

To prove I was nobody

And no-one I was and so I remained

Knocked-out in a hut, no mother, no name

And filled up my heart with one and the same

That grand dark feeling of emptiness

And was it a friend that turned me loose

Or was it a girl come to baste my goose

Or was it my great god who laid on his finger

And started my clock anew

Ah no, it was rain;

ah no, it was gunning

It was point-break and buckle and singing and cunning

That skinned me, re-skinned me and started me running

And I never looked back from then on

And now I am learning bit by bit

About the make and model shit

The muddy bowl I live in it

And all the mucks that tire us

And I’m afeared if I don’t have

A piglet, lamb or little calf

I’ll chop my humanness in half

And be as worm or virus

But kids I’ve had, and they are sung

Upon folks' ears my babes are hung

Rhythmically they live among

And grow but don’t get old

Not in a box, not in a void

Not if their voice is never heard

Nor if no-one repeats a word

But if their tune is told

Then we can age and fall away

To meet again some golden day

And fill it in our happy way

In starlight and in gold

Я відчував, що сьогодні народився

Тож я взяв за собою піти

Зібратися з думками і піти геть

Де я можу (ким використатися).

Тепер за пагорбом, як завжди

Були Біллі і Френкі, Генрі та Джо

І вони били й ламали мене сильно й повільно

Щоб довести, що я ніхто

І ким я не був, і таким я залишився

Вибитий у хатині, без матері, без імені

І наповнив моє серце одним і тим же

Це грандіозне темне відчуття порожнечі

І чи це друг відпустив мене

Або це дівчина прийшла помити мого гусака

Або мій великий бог поклав його на палець

І почав мій годинник заново

Ні, це був дощ;

а ні, це була стрілянина

Це був точковий розрив, пряжка, спів і хитрість

Це здерло з мене шкуру, відновило шкіру і почало бігати

І відтоді я ніколи не озирався назад

А тепер я вчуся потроху

Про марку та модель лайно

Каламутна чаша, в якій я живу

І всі гади, які нас втомлюють

І я боюся, якщо я не маю

Порося, ягня чи теля

Я розрубаю свою людськість навпіл

І бути як хробаком чи вірусом

Але діти в мене були, і їх співають

На вуха у людей моїх немовлят вішають

Ритмічно вони живуть серед

І рости, але не старіти

Не в коробці, не у порожнечі

Ні, якщо їх голос ніколи не чути

І якщо ніхто не повторює слова

Але якщо їхню мелодію скажуть

Тоді ми можемо постаріти й відпасти

Щоб знову зустрітися в золотий день

І заповніть його на нашим щасливим способом

У зоряному світлі й у золоті