Anagnorisis - BODI

Never let em down?

Now how’s that sound?

Who you gonna hold if you can’t see the ground?

How you gonna stand up if you were built to fall?

How you think you’re gonna soar, hoping you’re not gonna stall?

All alone.

Born to roam

Borders sewn off from each other, call it home

Go and try to mend the sand, but who you think will give a damn

Let the waves break, and

Let the tide take, you

Out of the race, erased

You escape to-

Night, underneath moon

Light, you can see whose

Might’s gonna reach to

Heights you can’t leap to

Fright, that’s what keeps you

Right, where you think you

Like, but the flight-fight eats you alive

And you can’t decide whether you should speak or stand or run

Or hold your tongue or reach the end, defend or lend a hand or gun

And you’ve become everything you said you wouldn’t

And you can’t hold the world because you never understood it

Crooked little smile that you aim

At the man in the mirror framed where you place the blame

Foolish, little useless, simple-minded you believed

That you could breath and change the world before it came your time to leave

And see the hands of fate and stack the deck against it, it’s naive

That you could call a bluff on lady luck with ace inside her sleeve

Who you think you are, talking to your shadow?

Try to save a world, locked in a civil battle

Gallows overpopulated, preaching to the congregated

Converted is how sense is made

Of flags turned to army blankets

Weightless, cause you can’t hold your own

And soon all you are is a name on a stone

Cold case close, tagged toes, made those choices

Solo, maybe you should listen to the voices

Rattling around inside of your head

Who you think will care in the end when you’ve fled?

Less self or selfish, it’s high-time you learn

As the flames rage, you’ll watch em all burn

Ніколи не підводите їх?

Як це звучить?

Кого ти будеш тримати, якщо не бачиш землі?

Як ви встанете, якщо ви створені для падіння?

Як ти думаєш злетіти, сподіваючись, що не зупинишся?

В повній самоті.

Народжений для бродіння

Межі, відшиті одна від одної, називають це домом

Іди і спробуй залатати пісок, але кому, як ти думаєш, буде наплювати

Нехай розбиваються хвилі, і

Дозволь припливу, ти

Вибув із перегонів, стертий

Ти втікаєш до...

Ніч, під місяцем

Світло, видно чиє

Може досягти

Висота, на яку неможливо стрибнути

Страх, ось що тебе тримає

Правильно, де ви думаєте

Мовляв, але втеча-бій з'їдає живцем

І ви не можете вирішити, говорити, стояти чи бігти

Або потримай язик або дійдіть до кінця, захищайтеся чи протягніть руку чи пістолет

І ти став усім, про що казав, що не станеш

І ти не можеш утримати світ, тому що ти ніколи його не розумів

Крива посмішка, яку ти цілиш

На людину в дзеркалі в рамці, де ви покладаєте провину

Дурний, нікчемний, простодушний ти повірив

Щоб ти міг дихнути і змінити світ до того, як настав час піти

І бачити руки долі та складати колоду проти неї, це наївно

Це можна назвати блефом на жінку-удачу з тузом у рукаві

Хто ти думаєш, що розмовляєш зі своєю тінню?

Спробуйте врятувати світ, замкнений у цивільній битві

Шибениця перенаселена, проповідує зібраним

Перетворення – це те, як мається сенс

З прапорів перетворили на армійські ковдри

Невагомий, тому що ви не можете втриматися

І скоро все, що ти є, це ім’я на камені

Холодний кейс закритий, мічені пальці на ногах, зробив цей вибір

Соло, можливо, тобі варто послухати голоси

Брязкіт у вашій голові

Як ви думаєте, хто в кінці кінців буде дбати, коли ви втечете?

Менше себе або егоїзму, тобі давно пора навчитися

Поки полум’я бушує, ви спостерігатимете, як вони горять