A Visit from St. Nicholson - Bob Rivers

Twas' the fright before Christmas

No one upset me

With a big bowl of popcorn, watching TV

I stretched, gave a yawn, settled back in my chair

In hopes that St. Nicholson soon would be there

The children were lying awake without sleep

They’d seen all his movies;

He gives them the creeps

I’d cued up «Cuckoo's Nest» with my trusty remote

To the part where he had all the nuts in the boat?

When out in the yard, there arose such a noise

I turned off the TV to see what it was

And what to my wandering eyes should approach

But the Los Angeles Lakers, and Pat Riley, their coach!

The limo was racing, the team at its heels

That’s when I saw him: the man at the wheel

He ranted and cursed, and waved round his swizzel stick

And I knew in a second it must be Jack Nick

More rapid than the Celtics these Lakers they came

He screamed like a mad man and called them by name:

«Now Magic, now Worthy, now Scott, and Kareem

On Cooper, on Rambis, and the rest of the team.»

Down the chimney St. Nicholson came with a groan

Then he brushed off the suit and said, «Honey, I’m home.»

He was wearing a trench coat.

With beer it was stained

And his shirt was clawed to shreds by Shirley MacLlaine

He had a fat face and a flabby beer belly

From too many trips to the bar and the deli

He said, «Its tough when an actor becomes fat and lazy

I only get calls to play weirdo’s and crazies

And middle-aged has-been's with washed up careers

But I’ll fix them all and play Santa this year!»

And with that, he buried his head in the sack and said

«Lets see what you get from your old buddy Jack.

A hatchet for Daddy…»

He reared back his head

«To scare all those little buggers upstairs in bed

And a stiff drink for mommy in a nice tall glass

She could really use something to kill that bug up her chimney»

With a wink of his eye and a twist of his face, he threw all the stockings into

the fireplace

What could I do?

What could I say?

What would I wear on my feet Christmas day?

I asked for a reason

And turning his head

He looked straight at me

And here’s what he said:

«Why?

You wanna know why?

Do you really wanna know why, pal?

I’ll tell you why

When you’re out Christmas shopping

You know, doing your little «Christmas» things

With all your little Christmas friends

Spreadin all that Christmas cheer, with those stupid Christmas songs?

Did you ever stop and think of pickin up a little something for old Jack?

Did you ever stop to think of what Jack might like for Christmas?

You know, Jack.

From the movies.

Up on the big screen

Pourin his heart out, givin it everything he’s got

Day in and day out, just tryin as hard as he can to bring a tiny little bit of

sunshine into your miserable little humdrum lives?

Did you ever think of good ole' Jack?

For a second?

NO!

Not once!

Maybe old Jack just wasn’t that good.

Maybe I wasn’t good enough in the Postman

Always Rings Twice

Acting my guts out for you in that one

Cuckoo’s Nest, the Shining, Witches of frickin Eastwick, Prizzi’s frickin Honor

All for you, Pal.

Just to brighten things up for you

Not good enough though, is it?

No, you want me to brighten up the Christmas season too?

Isn’t that what you want, Pal?

Okay, lets make things real bright around here

What do you say we decorate the tree?

String up these pretty lights here

Oh, she’s looking brighter already

What do you say we take this cute little angel and ram her on the top branch,

huh?

How about some gasoline for the whole thing?

I mean, lets make her just as bright as she can be

What do you say we light her up and chuck her through the old picture window

here?

No point in having a tree as bright as all that without giving the neighbors a

chance to see, don’t you think?

There, aren’t you glad ole' Jack stopped by?"

The flames towered brightly in the cold, wintry sky

As he made for his limo and bade his goodbye

And an age may unfold air I fail to regret

That visit from St. Nicholson, which I’d sooner forget

But I swear by the goose bumps upon my skin

That I’ll always remember that devilish grin

And his voice, crying out as he faded from sight

«Merry Christmas to all, and I hope I never see you again for as long as I live,

for crying out loud!»

Це був страх перед Різдвом

Ніхто мене не засмутив

З великою мискою попкорну, дивлячись телевізор

Я потягнувся, позіхнув, відкинувся на крісло

У надії, що Сент-Ніколсон незабаром буде там

Діти лежали без сну

Вони бачили всі його фільми;

Він викликає у них страх

Я вивів «Гніздо зозулі» за допомогою свого надійного пульта

До тієї частини, де в нього були всі горіхи в човні?

Коли вийшов у двор, знявся такий шум

Я вимкнув телевізор, щоб подивитися, що це таке

А що до моїх блукаючих очей має підійти

Але «Лос-Анджелес Лейкерс» і Пет Райлі, їхній тренер!

Лімузин мчав, команда йшла за ним

Тоді я побачив його: чоловіка за кермом

Він лаявся, лаявся й махав навколо своєї палички

І я за секунду зрозумів, що це мабуть Джек Нік

Вони прийшли швидше, ніж Селтікс, ці Лейкерс

Він кричав, як божевільний, і називав їх поіменно:

«Тепер Магія, тепер Ворті, тепер Скотт і Карім

На Купера, Рембіса та решту команди».

Сент-Ніколсон зі стогоном зійшов у комин

Потім він змахнув костюм і сказав: «Любий, я вдома».

Був одягнений у тренч.

Пиво було заплямовано

А його сорочку роздерла в шматки Ширлі МакЛлейн

У нього було товсте обличчя і в’ялий пивний живіт

Від надто багатьох походів у бар і гастроном

Він сказав: «Важко, коли актор стає товстим і ледачим

Мені дзвонять лише для того, щоб пограти у диваків і божевільних

І люди середнього віку з невдалою кар’єрою

Але я їх усіх полагоджу і цього року зіграю в Санта!»

І з цим він заховав голову у мішок і сказав

«Подивимось, що ти отримаєш від свого старого приятеля Джека.

Сокирка для тата…»

Він закинув назад голову

«Щоб налякати всіх цих маленьких придурків нагорі в ліжку

І міцний напій для мами в гарному високому келиху

Вона справді могла б використати щось, щоб убити цю клопу в її димарі»

Підморгнувши оком і покрутивши обличчя, він кинув усі панчохи в

камін

Що я міг зробити?

Що я міг сказати?

Що б я одягнув на Різдво?

Я попросив причину

І повернувши голову

Він дивився прямо на мене

І ось що він сказав:

«Чому?

Ви хочете знати чому?

Ти справді хочеш знати чому, друже?

Я скажу вам чому

Коли ви йдете за різдвяними покупками

Ви знаєте, займаючись своїми маленькими «різдвяними» справами

З усіма своїми маленькими різдвяними друзями

Розповсюдити все це різдвяне веселощі з цими дурними різдвяними піснями?

Ви коли-небудь зупинялися і думали прибрати щось для старого Джека?

Ви коли-небудь зупинялися, щоб подумати про те, що Джеку може сподобатися на Різдво?

Знаєш, Джек.

З фільмів.

На великому екрані

Вилийте його серце, віддайте йому все, що у нього є

День у день, просто намагайся якомога старанніше, щоб принести трохи

сонця у твоє жалюгідне маленьке банальне життя?

Ви коли-небудь думали про доброго старого Джека?

На секунду?

НІ!

Не раз!

Можливо, старий Джек просто не був таким добрим.

Можливо, я був недостатньо добрим у Поштарі

Завжди дзвонить двічі

Виступаю за вас у цьому

Гніздо зозулі, Сяйво, Відьми з Іствіка, Чортава честь Пріцці

Все для тебе, друже.

Просто щоб скрасити для вас

Проте недостатньо добре, чи не так?

Ні, ви хочете, щоб я також скрасила різдвяний сезон?

Хіба ти не цього хочеш, друже?

Гаразд, давайте зробимо тут справді яскравими

Чим ми прикрашаємо ялинку?

Поставте сюди ці гарні вогники

О, вона вже виглядає яскравішою

Що ви скажете, ми візьмемо цього милого ангелочка і вдаримо її на верхню гілку,

га?

Як щодо трохи бензину для всього цього?

Я маю на увазі, давайте зробимо її настільки яскравою, наскільки вона може бути

Що ви скажете, ми засвітимо її і кинемо її через вікно старого зображення

тут?

Немає сенсу мати таке яскраве дерево, як усе це, не даючи сусідам

можливість побачити, чи не так?

Ось, ти не радий, що Джек зайшов?»

Полум’я яскраво височіло на холодному зимовому небі

Коли він йшов до свого лімузина й прощався

І вік може розкрити повітря, про який я не пошкодую

Той візит із Сент-Ніколсона, про який я швидше забуду

Але я клянуся мусячою шкірою на моїй шкірі

Що я завжди пам’ятатиму цю диявольську посмішку

І його голос, який кричав, коли він зникав із поля зору

«Всіх вітаємо з Різдвом, і я сподіваюся, що ніколи більше не побачу вас, доки я живу,

за те, що голосно плач!»