A Rose At Night - Bob Geldof

Here she comes like a Queen all through the wintertime

Skirts that billow long after she’s gone

Yes I could smell her smell on the pillow late at night

She’s a rose that blooms at night

And all the streets were wet and slicked with rain

Outside my green front door

Number 48 seemed dull by comparison

I went on down to the pub to stock up for the long night by myself

That’s one way out of this cold and lonely world

Yes I’ll be a rose that blooms tonight

The city’s quiet

The rioters have all gone home now

The fire brigades' sirens have been locked up for the night

There’s a blackout down on Brown Street

Where all the blues come home

And yes there’s a rose that blooms at night

Now Jim he packed up all his bags and said

«It's time to get out of here»

But his wife and children they were crying out in the kitchen

Out in the back

Once a year he remembers that scene

But it seems so long ago now

He tries to remember but he can’t

You don’t look back

Memories — they’re like a rose that blooms at night

There’s a clock that never strikes

In the Town Hall’s towers of steel

There’s a road that’s never used

It’s never kissed with the hiss of wheel

In your mouth is a rusted brace

That you flash with your junkyard smile

Shine on like a rose at night

Ось вона, як королева, всю зиму

Спідниці, які роздуваються довго після того, як її немає

Так, я відчував її запах на подушці пізно ввечері

Вона троянда, яка цвіте уночі

І всі вулиці були мокрі й слизькі від дощу

За моїми зеленими вхідними дверима

Число 48 здавалося нудним у порівнянні

Я спустився в паб самостійно запастися на довгу ніч

Це один із виходів із цього холодного й самотнього світу

Так, я буду трояндою, яка розквітне сьогодні ввечері

Місто тихе

Зараз усі бунтівники розійшлися по домівках

На ніч сирени пожежних команд заблоковано

На Браун-стріт відключено світло

Де весь блюз повертається додому

І так, є троянда, яка цвіте уночі

Тепер Джим зібрав усі свої валізи й сказав

«Пора виходити звідси»

Але його дружина та діти плакали на кухні

Ззаду

Раз на рік він згадує цю сцену

Але зараз це здається так давно

Він намагається пригадати, але не може

Ви не оглядаєтеся назад

Спогади — вони, як троянда, що цвіте уночі

Є годинник, який ніколи не б’є

У сталевих вежах ратуші

Є дорога, якою ніколи не користувалися

Його ніколи не цілують із шипінням колеса

У вашому роті заіржавіла скоба

Щоб ти блиснув своєю сміттєвою посмішкою

Сяйте вночі, як троянда