Andy The Frog - Bo Burnham

It’s time for a story.

It’s time for a story.

A very special story, especially for you.

It’s time for a story, it’s time for a story.

Sit down and listen, now don’t be a Jew.

This story is a…

It’s a glitch you can be Jewish.

This story is called Andy the Frog featuring long and convoluted similes and I

warn you when one of those long convoluted similes rears its old figurative

head.

So here we go.

Once upon a time, there was a frog named Andy.

Andy lived at the Patten Park Pond and had never hopped anywhere else his

entire frog life.

He had 3 best friends.

Millie- who never left her lily pad, Billie- who was always hopping mad,

and Roger- who was arrested for possession of tadpole porn.

So one day, Andy saw something hop across the grass on the other side of the

pond!

«Millie, Billie, Roger, look!"said Andy.

Across the pond stood the most beautiful frog that Andy had ever seen.

«She's gorgeous!"said Millie.

«She's beautiful!"said Billie.

«BIT OLD FOR MY TASTE."said Roger.

(Classic Roger.)

And then she was gone.

«I need to go find her,"said Andy, «I need to follow my little frog heart.»

So Andy followed the beautiful frogs footsteps into the forest.

He then came across a turtle.

«You can’t pass!"said the turtle.

«Please?"said Andy.

«NO."said the turtle.

(And uh, this is the first long, convoluted simile.)

Then, there was a rustling in the bushes, and like a man who had been shot in

the chest with a rifle, the turtle was shot in the chest with a rifle.

Andy kept moving, but at this point, like the doctor of a Kenyan track team,

his patience ran thin.

Andy kept moving.

He then came across a giant crocodile, and the crocodile began to chant:

«I woke up this morning and I sat on a log, I opened up the menu and the menu

said frog!»

Andy said, «NO!

No, please let go of me, I can feel myself dying,

you’re ripping up my insides, I’m never gonna find her am I, there’s no god is

there, fuck, fuck!»

The End.

If you’re curious the moral of that story is irrelevant because we’re humans,

and it was about a.

why would it apply to us?

Настав час для історії.

Настав час для історії.

Дуже особлива історія, особливо для вас.

Настав час історії, час історії.

Сідайте і слухайте, тепер не будьте євреєм.

Ця історія є…

Це помилка, що ви можете бути євреєм.

Ця історія називається Жаба Енді, у ній з’являються довгі й заплутані порівняння та я

попереджаю вас, коли одне з цих довгих заплутаних порівнянь нагадує своє старовинне образне значення

голова.

Тож ось ми.

Колись жила жаба на ім’я Енді.

Енді жив у Паттен-Парк Понд і ніколи більше ніде не стрибав

все життя жаби.

У нього було 3 найкращих друзів.

Міллі, яка ніколи не залишала своєї лілії, Біллі, яка завжди стрибала з розуму,

і Роджера, якого заарештували за зберігання порнографії з пуголовками.

Тож одного дня Енді побачив, що щось стрибало по траві з іншого боку 

ставок!

«Міллі, Біллі, Роджер, подивіться!» — сказав Енді.

Через ставок стояла найкрасивіша жаба, яку Енді коли-небудь бачив.

«Вона чудова!» - сказала Міллі.

«Вона прекрасна!» - сказала Біллі.

«ДРОХО СТАРИЙ НА МІЙ СМАК», — сказав Роджер.

(Класичний Роджер.)

А потім її не стало.

«Мені потрібно піти, знайти її, — сказав Енді, — мені потрібно слідувати за своїм маленьким жаб’ячим серцем».

Тож Енді пішов слідами красивих жаб у ліс.

Потім він натрапив на черепаху.

«Ти не можеш пройти!» — сказала черепаха.

«Будь ласка?» - сказав Енді.

«НІ», — сказала черепаха.

(І це перше довге, заплутане порівняння.)

Потім у кущах почувся шелест, як у чоловіка, якого застрелили

в груди з гвинтівки, черепаха була застрелена в груди з гвинтівки.

Енді продовжував рухатися, але в цей момент, як лікар кенійської легкоатлетової команди,

його терпіння вичерпалося.

Енді продовжував рухатися.

Потім він натрапив на гігантського крокодила, і крокодил почав співати:

«Я прокинувся сього ранку й сів на колоді, я відкрив меню та меню

сказала жаба!»

Енді сказав: «НІ!

Ні, будь ласка, відпусти мене, я відчуваю, що вмираю,

ти роздираєш мої внутрішності, я ніколи не знайду її, правда, немає бога

туди, біс, біс!»

Кінець.

Якщо вам цікаво, мораль цієї історії не має значення, оскільки ми люди,

і мова йшла про а.

чому це стосуватиметься нас?