Battle Of Someone - Blues Traveler

Well I love no one and I don’t care who knows

Don’t care if you’re far away

Don’t give a damn if you’re close

I’m the vacant distraction of a broken old man

I lack shape or color

Not even gray or even tan

I’d hate all I see but it makes me too tired

I’m much more at home when left uninspired

So damn me to hell and resist if you must

But lower your eyes once and I’ll emerge from the dust

For I am nothing

Yes, I am nothing

Yes, I am nothing

And I love no one

Well I love everyone, I am filled with delight

I understand all your feelings, I don’t see from wrong or right

I’m the look in your eyes when you’re telling the truth

I’m the wisdom of age and the beauty of youth

I am shape, substance, color, darkest black, palest white

Speckled gold ringing mirror, sharp soft and bright

I’m rage, passion, laughter and the need to know why

Come sample all my riches I’m the pure stimuli

For I am everything

Yes, I am everything

Yes, I am everything

And I love everyone

Well, I only love someone, I am just a person

My father loved my mother and I am her son

The preceding verses are the halves of my soul

I’m just the battlefield and that is my role

There’s a tug of war between what I can and can’t feel

The inevitable compromise determines the real

The equation, the reason for my being here

The struggle resulting in my invention of the tear

For I’m only something

Yes, I’m only something

Yes, I’m only something

And I can only love someone

And it’s the best I can do

It’s the very best I can do

You’re probably someone too

So perhaps I love you

Perhaps you’ll love me too

Perhaps you’ll love me too

Perhaps you’ll love me too

Ну, я нікого не люблю, і мені байдуже, хто знає

Не хвилюйтеся, якщо ви далеко

Не турбуйся, якщо ви поруч

Я вільне відволікання розбитого старого

Мені не вистачає форми чи кольору

Навіть не сірий чи навіть засмаглий

Я б ненавидів усе, що бачу, але це мене надто втомлює

Я набагато більше вдома, коли мене не надихає

Тож прокляти мене до пекла і чиніть опір, якщо потрібно

Але один раз опусти очі, і я вийду з пороху

Бо я ніщо

Так, я — ніщо

Так, я — ніщо

І я нікого не люблю

Ну, я люблю всіх, я сповнений захоплення

Я розумію всі ваші почуття, я не бачу від неправильного чи правильного

Я погляд у твої очі, коли ти говориш правду

Я мудрість віку й краса юності

Я   форма, речовина, колір, найтемніший чорний, найтемніший білий

Рябчасте золоте дзеркало, гостре м’яке і яскраве

Я — лють, пристрасть, сміх і потребу знати чому

Приходьте спробувати всі мої багатства, я – чистий стимул

Бо я є все

Так, я — все

Так, я — все

І я люблю всіх

Ну, я лише когось люблю, я просто людина

Мій батько любив мою матір, а я її син

Попередні вірші — це половинки моєї душі

Я просто поле бою, і це моя роль

Між тим, що я можу відчувати, і чого не можу відчувати, існує боротьба

Неминучий компроміс визначає реальність

Рівняння, причина мого перебування тут

Боротьба, результатом якої є мій винахід сльози

Бо я лише щось

Так, я лише щось

Так, я лише щось

І я можу лише когось любити

І це найкраще, що я можу зробити

Це найкраще, що я можу зробити

Ви, мабуть, теж хтось

Тож, можливо, я люблю тебе

Можливо, ви теж полюбите мене

Можливо, ви теж полюбите мене

Можливо, ви теж полюбите мене