Ожидание - Блестящие

Замела метель, дорожки запорошила, кружева развесила вокруг,

Я хожу одна, ну, что же тут хорошего, если нет тебя со мной, мой друг.

Если нет тебя со мной, мой друг.

От меня ли, от метели ты скрываешься, без твоих тоскую ясных глаз,

Я хожу одна, а ты мне вспоминаешься вот уже, наверно, в сотый раз.

Вот уже, наверно, в сотый раз.

Провода от снежной тяжести качаются, месяц вдруг за облако ушёл,

Я хожу одна, а вьюга не кончается, почему ты нынче не пришёл.

Может быть, ты перепутал час свидания, а быть может, перепутал день,

Я хожу одна, со мной моё страдание тоже ходит рядом, словно тень.

И мне жаль такого дня неповторимого, сад в снежинках белых, как в дыму,

Я хожу одна без тебя, любимого, красота мне эта ни к чему.

Красота мне эта ни к чему.

Заміла хуртовина, доріжки порошила, мережива розвісили навколо,

Я ходжу одна, ну, що тут хорошого, якщо немає тебе зі мною, мій друже.

Якщо немає тебе зі мною, мій друже.

Від мене, від хуртовини ти приховуєшся, без твоїх тужить ясних очей,

Я ходжу одна, а ти мені згадуєшся ось уже, напевно, в сотий раз.

Ось уже, мабуть, у сотий раз.

Проводи від снігової тяжкості гойдаються, місяць раптом за хмара пішов,

Я ходжу одна, а завірюха не закінчується, чому ти нині не прийшов.

Може, ти переплутав годину побачення, а може, переплутав день,

Я ходжу одна, зі мною моє страждання теж ходить поруч, немов тінь.

І мне шкода такого дня неповторного, сад у сніжинках білих, як у диму,

Я ходжу одна без тебе, коханого, краса мені ця нічого.

Краса мені ця ні до чого.