November Rain - Blanco White

Feel the rhythm of the train

You trail on the platform’s edge

Hoping for my hand instead of

A fading silhouette

For I always knew, that when

Our love was through after long lives run

We’d trail like the rail tracks

Not knowing who’d won

Don’t you wish it was clear?

I’ve been thinking these thoughts for years now

No not all’s been forgotten

Don’t you wish you were here?

So is this why I couldn’t stay?

Each word has found its edge

On the ground we know that’s

Vanished and withered

The moth leaps in the darkened room

And the dog lies curled by the fire

It’s cold outside

There she stands in the doorway

Snow on her boots

Red on those lips

Don’t you wish it was clear?

I’ve been thinking these thoughts for years now

No not all’s been forgotten

Don’t you wish you were here?

So is this why I couldn’t stay?

Each word has found its edge

On the ground we know that’s

Vanished and withered

There’s nothing left I owe

There’s nothing left I owe

Behind two empty faces moves before us

A voice we cannot reach

A frozen vision of a river rowed out

Out to the sea

I long for the tide’s straight line

Out on the shore

A bitter line, a solid wall

Never to fall

So is this why I couldn’t stay?

Each word has found its edge

On the ground we know that’s

Vanished and withered

Відчуйте ритм потяга

Ви йдете по краю платформи

Сподіваюся на мою руку, а не на

Згасаючий силует

Бо я завжди знав, що коли

Наша любов закінчилася після довгих життєвих шляхів

Ми йшли б, як залізниці

Не знаючи, хто переміг

Вам не хочеться, щоб це було зрозуміло?

Я думаю про ці думки вже багато років

Ні, не все забуто

Ви не хотіли б бути тут?

Тож ось чому я не міг залишитися?

Кожне слово знайшло свій край

На місці ми знаємо, що це так

Зникли й засохли

Моль стрибає в затемнену кімнату

А собака лежить, згорнувшись біля вогню

Назовні холодно

Ось вона стоїть у дверях

Сніг на її чоботях

Червоні на цих губах

Вам не хочеться, щоб це було зрозуміло?

Я думаю про ці думки вже багато років

Ні, не все забуто

Ви не хотіли б бути тут?

Тож ось чому я не міг залишитися?

Кожне слово знайшло свій край

На місці ми знаємо, що це так

Зникли й засохли

Я нічого не винен

Я нічого не винен

За двома порожніми обличчями рухається перед нами

Голос, якого ми не можемо досягти

Заморожене бачення ріки

До моря

Я бажаю прямої лінії припливу

На берегу

Гірка лінія, суцільна стіна

Ніколи не впасти

Тож ось чому я не міг залишитися?

Кожне слово знайшло свій край

На місці ми знаємо, що це так

Зникли й засохли