Foggy Dew - Blaggards

As down the glen one Easter morn

To a city fair rode I

Where Armed lines of proud marching men

In squadrons passed me by

No fife did hum nor battle drum

Did sound it’s dread tattoo

But the Angelus bell o’er the Liffey swell

Rang out in the foggy dew

Right proudly high over Dublin Town

They hoisted the flag of war

'Twas better to die 'neath an Irish sky

Than at Sulva or Sud El Bar

And from the plains of Royal Meath

Strong men came hurrying through

While Britannia’s Huns, with their long range guns

Sailed in from the foggy dew

'Twas England bade our Wild Geese go

And small nations might be free

But their lonely graves are by Sulva’s waves

Or the shore of the Great North Sea

Oh, had they died by Pearse’s side

Or fought with Cathal Brugha

Their names we will keep where the fenians sleep

'Neath the shroud of the foggy dew

But the bravest fell as the requiem bell

Sang mournfully and clear

For those who died that Easter tide

In the springtime of the year

And the world did gaze with deep amaze

At those fearless men, but few

Who bore the fight that freedom’s light

Would shine through the foggy dew

Oh, back through the glen I rode again

And my heart with grief was sore

For I parted then with those valiant men

Whom I never shall see more

But to and fro in my dreams I go

And I’d kneel and pray for you

For slavery fled, O glorious dead

When you fell in the foggy dew

Як у долині одного великоднього ранку

На міський ярмарок їхав я

Де озброєні ряди гордих маршируючих чоловіків

У ескадрильях проходив повз мене

Жодна дудка не гула, ні бойовий барабан

Здавалося, що це страшне татуювання

Але дзвіночок «Ангелус» над роздувом Ліффі

Пролунав у туманній росі

Прямо високо над Дубліном

Вони підняли прапор війни

«Краще померти під ірландським небом».

Ніж у Sulva чи Sud El Bar

І з рівнин Роял Міт

Поспішали сильні чоловіки

У той час як британські гуни з їх далекобійними гарматами

Приплив із туманної роси

— Англія закликала наших Диких гусей піти

І малі нації можуть бути вільними

Але їхні самотні могили біля хвиль Сульви

Або берег Великого Північного моря

О, якби вони загинули на боці Пірса

Або бився з Каталом Бругою

Їхні імена ми збережемо там, де сплять феніани

«Під покривалом туманної роси

Але найсміливіші впали як дзвоник-реквієм

Співали скорботно і ясно

За тих, хто загинув у той пасхальний приплив

У весну року

І світ дивився з глибоким подивом

На тих безстрашних чоловіків, але небагатьох

Хто поніс боротьбу з тим світлом свободи

Світила б крізь туманну росу

О, назад крізь долину, я знову їхала

І моє серце від горя боліло

Бо я розлучився тоді з тими доблесними чоловіками

Кого я ніколи більше не побачу

Але уві сні я ходжу туди й сюди

І я б став на коліна і молився за вас

За рабство втік, о славний мертве

Коли ти впав у туманну росу