Windmills - Blackmore's Night

Far from the worn path of reason

Further away from the sane

He battles his shadows and demons

Fighting to light the way

And the dust and the dirt cloud his vision

Onward he rides unafraid

He fights the good fight for good reason

A star that refuses to fade

Still he braves his path

While windmills only laugh

She was wounded and wild when he found her

He saw her through child’s eyes

She fell for the spell he was under

Each day a brand new surprise

And she watches with strange curiosity

She wants so much to believe

Trying to break the chains of reality

Dying to set herself free

Still he braves his path

While windmills only laugh

Though he may appear tattered and broken

His clothes are shabby and bare

Still he glows like the light from a candle

With passion of one who still cares

There was always a rhyme to the reason

Peering out from tired eyes

The truth finally came in treason

So wrong, but so justified

So wrong, but so justified

Windmills close their eyes

Далеко від витертого шляху розуму

Ще далі від розумного

Він бореться зі своїми тінями та демонами

Боротьба, щоб висвітлити дорогу

І пил і бруд затьмарюють його зір

Далі він їде без страху

Він не даремно веде хорошу боротьбу

Зірка, яка відмовляється згасати

І все-таки він вибирає свій шлях

Поки вітряки тільки сміються

Коли він її знайшов, вона була поранена й дика

Він бачив її очима дитини

Вона впала в чари, під якими він перебував

Кожен день новий сюрприз

І дивиться вона з дивною цікавістю

Вона так хоче вірити

Намагаючись розірвати ланцюги реальності

Вмирає, щоб звільнитися

І все-таки він вибирає свій шлях

Поки вітряки тільки сміються

Хоча він може здатися пошарпаним і зламаним

Його одяг пошарпаний і голий

Він все ще світиться, як світло від свічки

Із пристрастю того, хто все ще піклується

Причина завжди була рима

Виглядає з втомлених очей

Нарешті правда прийшла в зраду

Так неправильно, але так виправдано

Так неправильно, але так виправдано

Вітряки заплющують очі