The Path - Blackguard

The path that lies before us and the steps we take to move on

Our limbs to move the body and the will to make it so

What weight will slow the journey?

What test that we might fail?

Will the spirit be overcome or rise and we prevail?

So we question what’s right but we never know

And we sit back and watch is the ebb and flow

Accepting what’s wrong and let it go

For all we have done what is there to show?

So endlessly we travel the path we tread

For what more can we do?

Few signs here to follow on the path we tread

One day we’ll make it to the end

How cruel that the choices we make

Have such resounding effect paralyzed by our fear of mistake

Another chain to break and move on

How cruel, it’s as though the leaves on the trees

Could destroy all that we have become

Or the wind set astray the direction we made to be strong

So winding a road but graced we are to be part of the path

A gift it is and every day we should think it to finally be our last

The way not clear and never will it ever be

So pick yourself up and come follow me

Or travel the path alone till it leads you finally home

If we could only now

Шлях, який лежить перед нами, і кроки, які ми робимо, щоб рухатися далі

Наші кінцівки, щоб рухати тіло, і воля, щоб зробити це таким

Яка вага сповільнить подорож?

Який тест ми можемо провалити?

Чи буде дух переможений чи підніметься, а ми переможемо?

Тому ми запитуємо, що правильно, але ніколи не знаємо

І ми сидимо склавши руки і спостерігаємо за припливами та відливами

Прийміть те, що не так, і відпустіть це

За все, що ми зробили, що можна показати?

Тож нескінченно ми мандруємо тим шляхом, яким проходимо

Що ще ми можемо зробити?

Кілька вказівок, яким слід йти на шляху, яким ми ходимо

Одного дня ми дійдемо до кінця

Який жорстокий вибір, який ми робимо

Мати такий гучний ефект, паралізований нашим страхом помилки

Ще один ланцюг, щоб розірвати й рухатися далі

Як жорстоко, це як листя на деревах

Може знищити все, ким ми стали

Або вітер збиває напрямок, який ми робили сильним

Тож звивиста дорога, але благодатна — ми  маємо бути частиною стежки

Це подарунок і щодня ми маємо думати, що це нарешті наш останній

Шлях незрозумілий і ніколи не буде

Тож піднімайте себе і йдіть за мною

Або пройдіть стежкою самостійно, поки вона нарешті не приведе вас додому

Якби ми могли лише зараз