Monologue - Black Sun Empire

I don’t have to tell you things are bad.

Everybody knows things are bad.

It’s a depression.

Everybody’s out of work

or scared of losing their job.

The dollar buys a nickel’s worth;

banks are going bust;

shopkeepers keep a gun under the counter;

punks are running wild in the street,

and there’s nobody anywhere who seems to know what to do,

and there’s no end to it.

We know

the air is unfit to breathe

and our food is unfit to eat.

And we sit watching our TVs

while some local newscaster tells us

that today we had fifteen homicides

and sixty-three violent crimes,

as if that’s the way it’s supposed to be!

We all know things are bad —

worse than bad —

they’re crazy.

It’s like everything everywhere is going crazy,

so we don’t go out any more.

We sit in the house,

and slowly the world we’re living in is getting smaller,

and all we say is, «Please,

at least leave us alone in our living rooms.

Let me have my toaster and my TV

and my steel-belted radials,

and I won’t say anything.

Just leave us alone.»

Well, I’m not going to leave you alone.

I want you to get mad!

I don’t want you to protest.

I don’t want you to riot.

I don’t want you to write to your Congressman,

because I wouldn’t know what to tell you to write.

I don’t know what to do about the depression

and the inflation

and the Russians

and the crime in the street.

All I know is that first,

you’ve got to get mad.

You’ve gotta say,

«I'm a human being,

goddammit!

My life has value!»

(meaning?)

I want you

to get up now.

I want all of you

to get up out of your chairs.

I want you to get up right now

and go to the window,

open it,

and stick your head out and yell:

«I'm as mad as hell,

and I’m not going to take this anymore!!»

(x2)

The world we’re living in is getting smaller,

and all we say is, «Please,

at least leave us alone in our living rooms.

Let me have my toaster and my TV

and my steel-belted radials,

and I won’t say anything.

Just leave us alone.»

Well, I’m not going to leave you alone.

I want you to get mad!

I don’t want you to protest.

I don’t want you to riot.

I don’t want you to write to your Congressman,

because I wouldn’t know what to tell you to write.

I don’t know what to do about the depression

and the inflation

and the Russians

and the crime in the street.

All I know is that first,

you’ve got to get mad.

You’ve gotta say,

«I'm a human being,

goddammit!

My life has value!»

(meaning?)

I want you

to get up now.

I want all of you

to get up out of your chairs.

I want you to get up right now

and go to the window,

open it,

and stick your head out and yell:

«I'm as mad as hell,

and I’m not going to take this anymore!!»

Мені не потрібно говорити вам, що все погано.

Усі знають, що все погано.

Це депресія.

Усі без роботи

або боїться втратити роботу.

Долар купує на нікель;

банки зазнають краху;

продавці тримають пістолет під прилавком;

панки бігають на вулиці,

і ніде немає нікого, хто, здається, знає, що робити,

і цьому немає кінця.

Ми знаємо

повітря непридатне для дихання

і наша їжа непридатна для їсти.

І ми сидимо і дивимося телевізор

у той час як якийсь місцевий диктор повідомляє нам

що сьогодні у нас п’ятнадцять вбивств

і шістдесят три насильницькі злочини,

ніби так воно й має бути!

Ми всі знаємо, що все погано —

гірше, ніж погано —

вони божевільні.

Ніби все скрізь божеволіє,

тому ми більше не виходимо.

Сидимо в домі,

і поволі світ, у якому ми живемо, стає менше,

і все, що ми скажемо, це: «Будь ласка,

принаймні залиште нас наодинці в наших вітальнях.

Дайте мені мій тостер і телевізор

і мої радіали зі сталевим поясом,

і я нічого не скажу.

Просто залиште нас у спокої».

Ну, я не збираюся залишати вас одну.

Я хочу, щоб ти розсердився!

Я не хочу, щоб ви протестували.

Я не хочу, щоб ви бунтували.

Я не хочу, щоб ви писали своєму конгресмену,

тому що я не знав, що наказати вам написати.

Я не знаю, що робити з депресією

і інфляція

і росіяни

і злочин на вулиці.

Все, що я знаю, це спочатку,

ти мусиш розлютитись.

Ви повинні сказати,

«Я людина,

чорт забирай!

Моє життя має цінність!»

(значення?)

Я хочу тебе

щоб встати зараз.

Я хочу вас усіх

щоб вставати зі крісел.

Я хочу, щоб ти встав прямо зараз

і підійдіть до вікна,

Відкрий це,

і висунути голову і кричати:

«Я божевільний, як пекло,

і я більше не збираюся це терпіти!»

(x2)

Світ, у якому ми живемо, стає менше,

і все, що ми скажемо, це: «Будь ласка,

принаймні залиште нас наодинці в наших вітальнях.

Дайте мені мій тостер і телевізор

і мої радіали зі сталевим поясом,

і я нічого не скажу.

Просто залиште нас у спокої».

Ну, я не збираюся залишати вас одну.

Я хочу, щоб ти розсердився!

Я не хочу, щоб ви протестували.

Я не хочу, щоб ви бунтували.

Я не хочу, щоб ви писали своєму конгресмену,

тому що я не знав, що наказати вам написати.

Я не знаю, що робити з депресією

і інфляція

і росіяни

і злочин на вулиці.

Все, що я знаю, це спочатку,

ти мусиш розлютитись.

Ви повинні сказати,

«Я людина,

чорт забирай!

Моє життя має цінність!»

(значення?)

Я хочу тебе

щоб встати зараз.

Я хочу вас усіх

щоб вставати зі крісел.

Я хочу, щоб ти встав прямо зараз

і підійдіть до вікна,

Відкрий це,

і висунути голову і кричати:

«Я божевільний, як пекло,

і я більше не збираюся це терпіти!»