35 - Bill Callahan

I can’t see myself in the books I read these days

Used to be I saw myself on every single page

'Twas nice to know my life had been lived before

But I can’t see myself in the books that I read anymore

Tired eyes wander

Into their own sight

Leaving a body unscripted

And forced to improvised

By being so much as I was

I was getting so far away

From anything that I had ever known

And everyone and night had fallen

I could no longer find my way, Lord

And the moon came up high

And I said take me home

To anyone as bright as day

But the fact of the sun comes

The fiction of the moon

The moon can make a false love feel true

It can make me still wanting you

Oh, the moon

I watched that old girl leave her stable tonight

And neither she nor I could look away

As she drew a map for me on the back of the masterplan

And you know I had to laugh

And I wished that I was like that moon on her path

Or that train on her track

'Cause when I looked out back

The road was pulling out so soft, fast and black

You know it takes what it gives back

And I’ve got your book in my lap

Я не бачу себе в книгах, які читаю сьогодні

Раніше я бачив себе на кожній сторінці

«Було приємно знати, що моє життя прожито раніше

Але я більше не бачу себе в книгах, які читаю

Втомлені очі блукають

На власні очі

Залишити тіло без сценарію

І змушений імпровізувати

Бути таким, яким я був

Я заходив так далеко

З усього, що я коли-небудь знав

І всі і настала ніч

Я більше не міг знайти дорогу, Господи

І місяць зійшов високо

І я сказав, відвези мене додому

Будь-кому, яскравому, як день

Але приходить факт сонця

Вигадка про місяць

Місяць може зробити помилкове кохання справжнім

Це може змусити мене все ще хотіти тебе

О, місяць

Я бачив, як ця стара дівчина сьогодні ввечері покинула свою стайню

І ні вона, ні я не могли відвести погляд

Коли вона намалювала для мене карту на звороті генерального плану

І ти знаєш, що мені довелося сміятися

І я бажав, щоб я був як місяць на її шляху

Або потяг на її колії

Тому що, коли я оглянувся назад

Дорога з’їжджала так м’яко, швидко й чорно

Ви знаєте, що воно бере те, що дає назад

І я тримаю вашу книгу на колінах