Тема века - Би-2

Этот мир мне не должен, но не в силах мне помешать.

Что нельзя, а что можно – я привык за себя решать.

Этот мир мне не должен, но тебя не сломать пока.

Все нити своей судьбы ты держишь в своих руках.

Тема века всегда неизменна –

Что нет человека, а правит система.

Мы громко молчим, гомерически плачем

И делаем вид, что не можем иначе.

А ржавые скрепы проступают на майках,

И рвутся из склепа рычащие байки.

Дошли до Рейхстага, но праздник окончен.

И брошены флаги вдоль пыльных обочин.

Я верю, что…

Этот мир мне не должен, но не в силах мне помешать.

Что нельзя, а что можно – я привык за себя решать.

Этот мир мне не должен, но тебя не сломать пока.

Все нити своей судьбы ты держишь в своих руках.

Тема века становится страшной.

Чужая проблема теперь будет нашей.

Когда маршируем в дизайнерских касках,

С фасадов домов осыпается краска.

Важно то что внутри, если все под запретом.

Виноватых в любви привлекают к ответу.

Их спешат ненавидеть с восклицательным знаком.

А по пляжам Тавриды ходит баба с собакой.

Я верю, что…

Этот мир мне не должен, но не в силах мне помешать.

Что нельзя, а что можно – я привык за себя решать.

Этот мир мне не должен, но тебя не сломать пока.

Все нити своей судьбы ты держишь в своих руках.

Цей світ мені не повинен, але не в змозі мені завадити.

Що не можна, а що можна, я звик за себе вирішувати.

Цей світ мені не повинен, але тебе не зламати поки що.

Усі нитки своєї долі ти тримаєш у руках.

Тема століття завжди незмінна -

Що немає людини, а керує система.

Ми голосно мовчимо, гомерично плачемо

І робимо вигляд, що не можемо інакше.

А іржаві скріпи проступають на майках,

І рвуться зі склепу байки, що гарчать.

Дійшли до Рейхстагу, але свято закінчено.

І кинуто прапори вздовж запорошених узбіччя.

Я вірю що…

Цей світ мені не повинен, але не в змозі мені завадити.

Що не можна, а що можна, я звик за себе вирішувати.

Цей світ мені не повинен, але тебе не зламати поки що.

Усі нитки своєї долі ти тримаєш у руках.

Тема століття стає страшною.

Чужа проблема тепер буде нашою.

Коли маршируємо у дизайнерських касках,

З фасадів будинків обсипається фарбою.

Важливо те, що всередині, якщо все під забороною.

Винних у коханні залучають до відповіді.

Їх поспішають ненавидіти зі знаком оклику.

А пляжами Тавриди ходить баба з собакою.

Я вірю що…

Цей світ мені не повинен, але не в змозі мені завадити.

Що не можна, а що можна, я звик за себе вирішувати.

Цей світ мені не повинен, але тебе не зламати поки що.

Усі нитки своєї долі ти тримаєш у руках.