Её глаза (из Шекспира) - Би-2

Её глаза на звёзды непохожи

В них бьётся мотыльком живой огонь

Ещё один обычный вечер прожит

А с ней он каждый раз другой.

Её упрёки — вестники прохлады

Как скошенная в августе трава

И пусть в её словах ни капли правды

Она божественно права.

Где-то ангелы кричат: «Прости — прощай»

Плавится душа как свеча

Разлилась по сердцу печаль

Я навеки твой, ты — ничья.

Её сиянье затмевает солнце

И замерзает кровь в её тени

Такое счастье дорого даётся

Венец, откуда ни взгляни.

Любой валет в её большой колоде

Падёт, как жертва ревности слепой

Она одна и от меня уходит

Давно проторенной тропой.

Її очі на зірки несхожі

У них б'ється метеликом живий вогонь

Ще один звичайний вечір прожити

А з нею він щоразу інший.

Її докори - вісники прохолоди

Як скошена у серпні трава

І нехай у її словах ні краплі правди

Вона божественно має рацію.

Десь ангели кричать: «Пробач — прощай»

Плавиться душа як свічка

Розлився по серцю сум

Я навіки твій, ти нічия.

Її сяйво затьмарює сонце

І замерзає кров у її тіні

Таке щастя дорого дається

Вінець, звідки не поглянь.

Будь-який валет у її великій колоді

Паде, як жертва ревнощів сліпий

Вона одна і від мене йде

Давно второваною стежкою.