Дом - Би-2

В новом районе, бывшем загоне, вырос огромный цементный кокон.

Серая пыль, затвердев в бетоне, схватила и держит тысячи окон,

Тысячи стенок, балконов, дверей, тысячи вечнозеленых людей,

Тысячи разнокалиберных глаз, тридцать тысяч зубов, и пять тысяч фраз.

Стилизованный внук Карбюзье с Вандерое: небо — два с половиной метра,

Очередной рывок домостроя — девять квадратов на человека!

Пищеводы подъездов, давясь, пропускают тысячи тонн живой биомассы.

«Нам лучше не надо» — это считают передовые рабочие классы.

Тысячи кухонь каждое утро жарят на нервах куриные яйца.

В тысячах спален каждое утро, нежно сопя, расплетаются пальцы.

Здесь ежедневно кого-то хоронят, через неделю — горланят свадьбы.

Не стой под балконом — горшочек уронят, легче родной, не провалилась кровать бы!

Одиночество здесь — царица досуга, среди соседей — ни врага, ни друга,

Тем не менее все про всех все знают, вечерами стены почти исчезают.

Вон, бабка сидит и грустит у окна, нет ни овец, ни козы, ни коровы,

Ей на балконе завести бы быка, а то на кой хр*н такие хоромы?

Я тоже живу здесь в квартире сто три и у меня двенадцать замков на дверях.

Я закаляюсь летом без горячей воды и размножаюсь зимой при электро-свечах.

Я замурован в этом каменном веке, я опечатан в этом чертовом блоке,

Я наблюдаю, как в сжатые сроки сосед убивает в себе человека.

Миллионы мечтают об этой крыше, нет им покоя под залатанным небом,

Тысячи глоток.

граждане, тише!

Ведь я помню, когда мы делились хлебом,

Делились солью, посудой, дровами, ходили к соседкам за утюгами,

Слушали хором футбол и хоккей, короче были, были…

Заколдованный мир в эту темную ночь, твои окна — звезды галактик,

но я лечу прочь.

Каменеющий мир, окольцованный быть, быть может только любовь сможет всем нам

помочь

Остаться людьми, остаться людьми, остаться людьми, остаться людьми,

остаться людьми…

У новому районі, колишньому загоні, виріс величезний цементний кокон.

Сірий пил, затвердівши в бетоні, схопив і тримає тисячі вікон,

Тисячі стін, балконів, дверей, тисячі вічнозелених людей,

Тисячі різнокаліберних очей, тридцять тисяч зубів, і пять тисяч фраз.

Стилізований онук Карбюзьє з Вандерое: небо — два з половиною метри,

Черговий ривок домобуду — дев'ять квадратів на людину!

Травники під'їздів, давлячись, пропускають тисячі тонн живої біомаси.

«Нам краще не треба» — це вважають передові робітничі класи.

Тисячі кухонь щоранку смажать на нервових курячі яйця.

У тисячах спалень щоранку, ніжно сопучи, розплітаються пальці.

Тут щодня когось ховають, через тиждень — горланять весілля.

Не стій під балконом — горщик впустять, легше за рідний, не провалилося б ліжко!

Самотність тут - цариця дозвілля, серед сусідів - ні ворога, ні друга,

Тим не менше всі про всіх знають, вечорами стіни майже зникають.

Он, бабка сидить і смутиться біля вікна, немає ні овець, ні кози, ні корови,

Їй на балконі завести би бика, а то на який хр*н такі хороми?

Я теж живу тут у квартирі сто три і у мене дванадцять замків на дверях.

Я гартуюся влітку без гарячої води і розмножуюсь взимку при електросвічках.

Я замурований в цьому кам'яному столітті, я опечатаний в цьому чортовому блоці,

Я спостерігаю, як у стислі терміни сусід вбиває в собі людину.

Мільйони мріють про цей дах, немає їм спокою під залатаним небом,

Тисячі ковток.

громадяни, тихіше!

Адже я пам'ятаю, коли ми ділилися хлібом,

Ділилися сіллю, посудом, дровами, ходили до сусідок за прасками,

Слухали хором футбол і хокей, коротше були, були...

Зачарований світ у цю темну ніч, твої вікна — зірки галактик,

але я лячу геть.

Кам'яніючий світ, окольцований бути, можливо тільки любов зможе всім нам

допомогти

Залишитися людьми, залишитися людьми, залишитися людьми, залишитися людьми,

залишитися людьми…