Go - Bethesda

Lure of your song, the crackling guns, the choirs rise and fall.

It’s beckoning to me, «Shirk my burdensome biology.»

So child, draw near.

These tilting tones will calm your greatest fears,

and you’re gone, spirited on.

But when the cold gets blowing,

whose shivering arms will wrap you up?

Or when your feet do wander,

whose trembling hands will straight your walk?

Wrong idea exchanging our love for some sense of peace.

For twelve long years still searching for you, you searching for me?

Will you go?

I’m coming home.

My heart’s large black hole,

it’s grown in hopes its magnetism pulls and swallows the sea whose arms have

pushed your island far from me.

Dear child, draw near.

This distant haunting focuses my fears that you’re gone, moving on.

What if the leaves start falling?

What if the colors drown us out?

And all the lines are blurring a vintage photograph forgot?

Wrong idea exchanging our love for some sense of peace.

For twelve long years still searching for you,

you searching for me?

Will you go?

I’m coming home.

Let the weight of your soul lift you up,

gilded in gold’s not enough.

Longing still pulls saying,

«Go, if you’re looking for it.

Go, find what you need.

Go, ‘cross the greatest ocean.

Go, carry thoughts of me.

Go, if you’re looking for it.

Go, find what you need.

Go, ‘cross the greatest ocean.

Go!»

Go!

Oh loneliness, your grip is free.

Приваблює ваша пісня, тріск рушниць, хори піднімаються і падають.

Це спонукає до мене: «Уникай моєї обтяжливої ​​біології».

Тож дитино, підійди ближче.

Ці нахилені тони заспокоять ваші найбільші страхи,

і ти пішов, бадьорий.

Але коли віє холодом,

чиї тремтячі руки огорнуть тебе?

Або коли ваші ноги блукають,

чиї тремтячі руки виправлять твою ходу?

Неправильна ідея обмінювати нашу любов на якесь відчуття миру.

Дванадцять довгих років все ще шукаєш тебе, ти шукаєш мене?

Ти підеш?

Я йду додому.

Велика чорна діра мого серця,

воно виросло в надії, що його магнетизм потягне та поглине море, чиї рукави мають

відштовхнув твій острів від мене.

Люба дитино, підійди ближче.

Цей далекий переслідування зосереджує мої страхи, що ти пішов, ти йдеш далі.

Що робити, якщо листя починає падати?

Що, якщо кольори заглушають нас?

І всі лінії розмиваються на старовинній фотографії, забули?

Неправильна ідея обмінювати нашу любов на якесь відчуття миру.

Дванадцять довгих років все ще шукаю тебе,

ти шукаєш мене?

Ти підеш?

Я йду додому.

Нехай вага твоєї душі піднімає тебе,

позолочених золотом недостатньо.

Туга все ще тягне кажучи,

«Йди, якщо ти шукаєш це.

Іди, знайди те, що тобі потрібно.

Йди, перетни найбільший океан.

Іди, неси думки про мене.

Ідіть, якщо ви його шукаєте.

Іди, знайди те, що тобі потрібно.

Йди, перетни найбільший океан.

Йди!»

Іди!

О, самотність, твоя хватка вільна.