Берёзовый вечер - Серафим Сергеевич Туликов

Зачерпни мне, журавль,

Из колодца водицы,

Да такой ледяной,

Чтобы дух заняло.

По ночам босоногое

Детство мне снится,

Что когда-то ушло

По росе за село,

Что когда-то ушло

По росе за село.

Вечна эта земля

И простор этот вечен,

Солнце кажется мне

Рыжей гривой коня.

Заглянул мне в глаза

Вновь березовый вечер,

Только мама уже

Не встречает меня…

Только мама уже

Не встречает меня.

Деревянный журавль,

Мой скрипучий, мой старый,

Напои ты меня,

Да воды не жалей!

Не забудет тебя

Тот, кто сердце оставил

Среди этих равнин,

Среди этих полей.

По ночам босоногое

Детство мне снится,

Что когда-то ушло

По росе за село,

Что когда-то ушло

По росе за село.

Зачерпни мені, журавель,

З|колодязь води,

Так такий крижаний,

Щоб дух зайняло.

По ночах босоноге

Дитинство мені сниться,

Що колись пішло

По росі за село,

Що колись пішло

По росі за село.

Вічна ця земля

І простір цей вічний,

Сонце здається мені

Руда грива коня.

Зазирнув мені в очі

Знову березовий вечір,

Тільки мама вже

Не зустрічає мене…

Тільки мама вже

Не зустрічає мене.

Дерев'яний журавель,

Мій скрипучий, мій старий,

Напої ти, мене,

Так, води не жалій!

Не забуде тебе

Той, хто залишив серце

Серед цих рівнин,

Серед цих полів.

По ночах босоноге

Дитинство мені сниться,

Що колись пішло

По росі за село,

Що колись пішло

По росі за село.