Amie nuit - Bertrand Cantat

Pour des cœurs arrachés sur des lances sanguines

Et des fleurs déhanchées aux nerfs des guillotines

Des yeux fixant l’abîme au travers des brasiers

Et des ruines sublimes étendues à nos pieds

Les sirènes du port de la mélancolie

Amie nuit

Le temps coule ici, comme l’eau de la pluie

A minuit

Le velours abrasif et le soupir des lions

Le silence adhésif sur nos bouches à questions

Crépuscule à la source à boire un soleil rouge

La robe de la grande ourse va finir andalouse

Et le cœur épuisé d’aimer à la folie

Amie nuit

Le temps coule ici, comme l’eau de la pluie

A minuit

Tout s’en va…

O les carambolages, o les calendriers

Et les flèches volages, o les scaphandriers

On vouvoie les sommets, on tutoie les abysses

Dans l’ombre on ne voit pas que les photos jaunissent

Et le monde commence à partir d’aujourd’hui

Amie nuit

Le temps coule ici, comme l’eau de la pluie

За серця, вирвані на списах крові

І розгойдуються квіти на нерви гільйотини

Очі, що дивляться в безодню крізь жаровні

І високі руїни лежали біля наших ніг

Сирени Меланхолійної гавані

дружня ніч

Час тут тече, як дощова вода

Опівночі

Абразивний оксамит і зітхання левів

Клейка тиша на наших устах до питань

Сутінки біля джерела п'ють червоне сонце

Сукня Великої Ведмедиці в кінцевому підсумку стане андалузькою

І серце виснажило від шаленої любові

дружня ніч

Час тут тече, як дощова вода

Опівночі

Все йде…

О нагромадження, о календарі

І мінливі стріли, або водолази

Звертаємося до вершин, наближаємося до прірви

У тіні не видно, що фотографії жовтіють

І світ починається з сьогоднішнього дня

дружня ніч

Час тут тече, як дощова вода