Jack Orion - Bert Jansch

Jack Orion was as good a fiddler

As ever fiddled on a string

He could make young women mad

To the tune his fiddle would sing

He could fiddle the fish out of salt water

Or water from a marble stone

Or milk from out of a maiden’s breast

Though baby she’d got none

He’s taken his fiddle into his hand

He’s fiddled and he’s sung

And oft he’s fiddled unto the King

Who never thought it long

And he sat fiddling in the castle hall

He’s played them all so sound asleep

All but for the young princess

And for love she stayed awake

And first he played at a slow grave tune

And then a gay one flew

And many’s the sigh and loving word

That passed between the two

Come to my bower, sweet Jack Orion

When all men are at rest

As I am a lady true to my word

Thou shalt be a welcome guest

He’s lapped his fiddle in a cloth of green

A glad man, Lord, was he

Then he’s run off to his own house

Says, Tom come hither unto me

When day has dawned and the cocks have crown

And flapped their wings so wide

I am bidden to that lady’s door

To stretch out by her side

Lie down in your bed, dear master

And sleep as long as you may

I’ll keep good watch and awaken you

Three hours before 'tis day

But the rose up that worthless lad

His master’s clothes did don

A collar he’s cast about his neck

He seemed the gentleman

Well he didn’t take that lady gay

To bolster nor to bed

But down upon the bower floor

He quickly had her laid

And he neither kissed her when he came

Nor when from her he did go

And in and out of her window

The moon like a coal did glow

Ragged are your stockings love

Stubbley is your cheek and chin

And tangled is that yellow hair

That I saw yester' 'een

The stockings belong to my boy Tom

They’re the first come to my hand

The wind is tangled my yellow hair

As I rode o’er the land

Tom took his fiddle into his hand

So saucy there he sang

Then he’s off back to his master’s house

As fast as he could run

Wake up, wake up my good master

I fear 'tis almost dawn

Wake up, wake up the cock has crowed

'Tis time that you were gone

The quickly rose up Jack Orion

Put on his cloak and shoon

And cast a collar about his neck

He was a lord’s true son

And when he came to the lady’s bower

He lightly rattled the pin

The lady was true to her word

She rose and let him in

Oh whether have you left with me

Your bracelet or your glove?

Or are you returned back again

To know more of my love?

Jack Orion swore a bloody oath

By oak and ash and bitter thorn

Saying, lady I never was in your house

Since the day that I was born

Oh then it was your young footpage

That has so cruelly beguiled me

And woe that the blood of the ruffian lad

Should spring in my body

Then she pulled forth a little sharp knife

That hung down at her knee

O’er her white feet the red blood ran

Or ever a hand could stay

And dead she lay on her bower floor

At the dawning of the day

Jack Orion ran to his own house

Saying, Tom my boy come here to me

Come hither now and I’ll pay your fee

And well paid you shall be

If I had killed a man tonight

Tom I would tell it thee

But if I have taken no life tonight

Tom thou hast taken three

Then he pulled out his bright brown sword

And dried it on his sleeve

And he smote off that vile lad’s head

And asked for no man’s leave

He set the sword’s point to his breast

The pommel to a stone

Through the falseness of that lying lad

These three lives were all gone

Джек Оріон був таким же хорошим скрипалем

Як завжди бавився на струні

Він міг зводити молодих жінок з розуму

Під цю мелодію співала його скрипка

Він міг витягнути рибу із солоної води

Або вода з мармурового каменю

Або молоко з дівочих грудей

Хоча дитинка у неї не було жодного

Він взяв свою скрипку в руки

Він грає і його співають

І часто він грався з королем

Хто ніколи не думав про це довго

І він сидів, возячись у залі замку

Він зіграв їх усі так міцно спав

Все, крім юної принцеси

І заради кохання вона не спала

І спочатку він грав на повільну могильну мелодію

А потім прилетів гей

І багато зітхання і любовне слово

Це пройшло між ними

Приходь до моєї беседки, милий Джек Оріон

Коли всі чоловіки відпочивають

Оскільки я жінка, вірна своєму слову

Ви будете бажаним гостем

Він обгорнув свою скрипку в тканину зеленого кольору

Він був щасливою людиною, Господи

Потім він тікає до власного дому

Каже, Том підійди сюди до мене

Коли світає день і півні завінчають

І так широко махали крилами

Мене запрошують у двері цієї жінки

Щоб витягнутися біля її

Лягайте в своє ліжко, любий господарю

І спати скільки завгодно

Я буду пильнувати і розбудити вас

За три години до цього дня

Але піднявся того нікчемного хлопця

Одяг його господаря таки одягав

Нашийник, який він накинув на шию

Він здавався джентльменом

Ну, він не взяв ту жінку-гею

Щоб підтримати, ні в ліжко

Але внизу на підлозі беседки

Він швидко поклав її

І він також не поцілував її, коли прийшов

Ані коли від неї він пішов

І в і за її вікно

Місяць, мов вугілля, світився

Обірвані ваші панчохи кохання

Щетинка — це ваша щока й підборіддя

І заплутане це жовте волосся

Те, що я бачив учора

Панчохи належать мому хлопчику Тому

Вони першими потрапляють до мене

Вітер заплутав моє жовте волосся

Коли я їздив по землі

Том узяв свою скрипку в руку

Так зухвало він там співав

Потім він повертається в дім свого господаря

Так швидко, як він міг бігти

Прокинься, прокинься мій добрий пане

Боюся, що майже світанок

Прокинься, прокинься, півень проспівав

Настав час, коли тебе не було

Джек Оріон швидко піднявся

Одягніть його плащ і вдягніться

І накинь нашийник на його шию

Він був справжнього сина лорда

І коли він прийшов до даминої беседки

Він злегка брязнув шпилькою

Жінка дотримувалася свого слова

Вона встала і впустила його

О, чи пішов ти зі мною

Ваш браслет чи ваша рукавичка?

Або ви знову повернулися

Дізнатися більше про мою любов?

Джек Оріон дав криваву клятву

Через дуб, ясен і гіркий терен

Сказав, леді, я ніколи не був у вашому домі

З того дня, як я народився

О, тоді це була ваша молода сторінка

Це так жорстоко мене вразило

І горе, що кров негідного хлопця

Повинен пружинити в моєму тілі

Потім вона витягла маленький гострий ніж

Це звисало біля її коліна

По її білих ногах текла червона кров

Або рука могла залишитися

І мертва вона лежала на підлозі своєї беседки

На світанку дня

Джек Оріон побіг до власного дому

Сказав: Том, мій хлопчик, прийди до мене

Приходьте зараз, і я заплачу ваш гонорар

І ви будете добре оплачені

Якби я вбив людину сьогодні ввечері

Томе, я б сказав це тобі

Але якщо я не забрав життя сьогодні ввечері

Том, ти взяв три

Тоді він витягнув свій яскраво-коричневий меч

І висушив на рукаві

І він відбив голову цьому мерзенному хлопцю

І попросив нічийного дозволу

Він приставив вістря меча до своїх грудей

Навершя до каменю

Через брехню того брехливого хлопця

Усі ці три життя зникли