Midnight Creeper - Bernard Allison

What went down on the side of the road?

What I saw at the edge of the sea

Only those elements time cannot wear

And they follow

What seeped out throughout the cracks in time

What sucks out the color in me?

What awaits beyond infinity?

Beyond and to all time I stand

What blew in with the great gale?

What weighed down the falling leaves?

What came forth from the remains?

What has always lived and gone unseen?

What has caused the night to fall?

Who speaks of eternity?

Who awakes to night eternally?

Beyond and to all time I stand

De profundis clamavi (Baudelaire)

O my sole love, I pray thee pity me

From out this dark gulf where my poor heart lies

A barren world hemmed in by leaden skies

Where horror flies at night, and blasphemy

For half the year the sickly sun is seen

The other half thick night lies on the land

A country bleaker than the polar strand;

No beasts, no brooks, nor any shred of green

There never was a horror which surpassed

This icy sun’s cold cruelty, and this vast

Night like primeval Chaos;

would I were

Like the dumb brutes, who in a secret lair

Lie wrapt in stupid slumber for a space…

Time creeps at so burdensome a pace

Що сталося на узбіччі дороги?

Те, що я бачив на краю моря

Тільки ті елементи час не може зносити

І вони слідують

Те, що вчасно просочується через тріщини

Що в мене висмоктує колір?

Що чекає за межами нескінченності?

За межі й на всі часи я стою

Що трапилося під час великої бурі?

Що обтяжувало опадає листя?

Що вийшло з останків?

Що завжди жило і залишалося непоміченим?

Що призвело до настання ночі?

Хто говорить про вічність?

Хто прокидається на вічну ніч?

За межі й на всі часи я стою

De profundis clamavi (Бодлер)

О моя єдина любов, я молю тебе, пожалій мене

З цієї темної затоки, де лежить моє бідне серце

Безплідний світ, оточений свинцевим небом

Куди вночі летить жах і богохульство

Упродовж півроку хворобливе сонце бачиться

Інша половина густої ночі лежить на землі

Країна, похмуріша, ніж полярне пасмо;

Ні звірів, ні струмків, ні клаптиків зелені

Ніколи не було такого жаху, який би перевершував

Це крижане сонце — холодна жорстокість, і така величезна

Ніч, як первісний Хаос;

якби я був

Як німі звірі, які в таємному лігві

Брехня, окутана дурним сном, на час...

Час сповзає так обтяжливо