Bernsteinlegende -

War eine Zeit, da war ein Gott verliebt

In eine Taube weiß und rein

Hat sie gejagt, jedoch die Taube flog

In einen Wald ganz tief hinein

Es war der Wald ein alter guter Wald

Und einen Gast verriet er nie

Da kam der Gott mit Blitz und Donnerschlag

Und goß den Regen über sie

Oh Wald, lieber Wald

Mir ist so kalt

Oh Wald, lieber du

Du deck' mich zu

Regen bis daß der Wald im Meer versank

Aber die Taube flog nicht auf

Starb, wo sie saß, mit einem letzten Dank

Da ging der Wald in Tränen auf

Und wenn wir heut' an einem Meeresstrand

Seh’n einen kleinen klaren Stein

Nehmen wir ihn verzaubert in die Hand

Kann’s nur des Waldes Träne sein

Був час, коли бог був закоханий

У голуба білий і чистий

Погнався за нею, але голуб полетів

Глибоко в ліс

Ліс був старий добрий ліс

І жодного разу не зрадив гостя

Потім прийшов бог з блискавками і громом

І пролив її дощем

Ой лісо, милий ліс

мені так холодно

Ой ліс, любий ти

Ти прикриваєш мене

Дощ, поки ліс не втопився в море

Але голуб не полетів

Померла там, де сиділа, з останньою подякою

Тоді ліс розплакався

А якщо ми сьогодні на морському пляжі

Бачити невеликий прозорий камінь

Візьмемо його в руки зачарованим

Це можуть бути лише сльози лісу