Chuva - Berg

As coisas vulgares que há na vida

não deixam saudade,

só as lembranças que doem ou fazem sorrir.

Há gente que fica na história, na história da gente,

e outras de quem digo o nome, lembramos ouvir.

São emoções que dão vida

à saudade que trago,

aquelas que tive contigo e acabei por perder.

Há dias que marcam a alma e a vida da gente,

e aquele em que tu me deixaste não posso esquecer.

A chuva molhava-me o rosto, gelado e cansado,

as ruas que a cidade tinha, já eu percorrera,

ai meu choro de moço perdido, gritava à cidade, que o fogo do amor sobre chuva

à instantes morrera.

A chuva ouviu e calou o segredo à cidade,

e eis que ela bate no vidro, trazendo a saudade.

a chuva molhava-me o rosto, gelado e cansado,

as ruas que a cidade tinha, já eu percorrera,

aii meu choro de moço perdido, gritava à cidade,

que o fogo do amor sobre chuva à instantes morrera.

A chuva ouviu e calou o segredo à cidade,

e eis que ela bate no vidro, trazendo a saudade.

E eis que ela bate no vidro, trazendo a saudade.

oh oh oh oh oh.

Вульгарні речі, які бувають у житті

не пропусти,

лише спогади, які ранять або змушують посміхатися.

Є люди, які залишаються в історії, в нашій історії,

та інших чиє ім’я я кажу, ми не забудемо слухати.

Це емоції, які дарують життя

туга, яку я приношу,

ті, які у мене були з тобою, і я в підсумку втратив.

Є дні, які знаменують душу та життя людей,

і ту, яку ти мені залишив, я не можу забути.

Дощ мочив моє обличчя холодне й втомлене,

вулицями міста, я вже пройшовся,

о мій крик загубленого юнака, я крикнув до міста, що вогонь кохання над дощем

через кілька хвилин він помер.

Дощ почув і зберіг таємницю місту,

і ось вона б'ється в скло, викликаючи тугу.

дощ мочив моє обличчя холодне й втомлене,

вулицями міста, я вже пройшовся,

о мій крик загубленого юнака, я кричав до міста,

що вогонь любові над дощем щойно згас.

Дощ почув і зберіг таємницю місту,

і ось вона б'ється в скло, викликаючи тугу.

І ось вона б’ється в скло, викликаючи тугу.

ой ой ой ой ой.