Les morsures du cerbère - Benighted

Distorsion de réalité

Assis devant l'épigramme où germent les visions de barbelés

Pilonnant tes ardeurs

Je souille les bancs miteux où jadis tu abusais

De ta grâce insolente, du feu écarlate de tes joues

Sure le sentier où hurlent les souffles, je traîne

Tes absences me mutilent, ta candeur m’anime

Mes désirs féconds sont si pesants

Éradique ce péril barbare, qu’il cesse

Tel un parasite imposteur, je m'éternise

Afin de plonger et me désalterer

Dans un creux d'épiderme soyeux aux relents subtils

Les charmeurs de serpents

Quand viendra le solstice je deviendrai ton maître

Dans la pénombre des brumes, le chaos des ténèbres

J’enroulerai ton corps dans un cocon de soie

Je fuirai la rumeur, étoufferai l'écho

Il n’y aura que la peur

Sur les traces de lutte, d’autres cellules jailliront

Les larmes brûlantes rampant sur mon visage

Les morsures du cerbère

Que l’embryon meure

Dans cet enclos de ville morne

Où jaillissent les fleurs fécondes

Le vent m’interpelle, me guide et me soumet à toi, pauvre larve

La où tu échoues, je m'élève de discordance

Je me fonds dans les pores

Piétinant les rudesses

Les moiteurs acides témoignent

Trahissent tes pulsions

La lueur monochrome de ton regard trouble

Mutille mon pardon, attise le cerbère

Conjure le sang qui énivrera le goût de ta trahison

L’arrivée du gardien sur le trône

спотворення реальності

Сидячи перед епіграмою, де проростають бачення колючого дроту

Розбиває твій запал

Я оскверняю похмурі лавки, де ви колись знущалися

Від вашої нахабної ласки, від червоного вогню твоїх щік

По стежці, де подихи виють, тягнуся

Ваша відсутність калічить мене, ваша відвертість оживляє мене

Мої плідні бажання такі важкі

Викорініть цю варварську небезпеку, нехай вона припиниться

Як паразит-самозванець, тягнуся

Зануритися і втамувати спрагу

У западині шовковистого епідермісу з тонкими відтінками

Заклиначі змій

Коли настане сонцестояння, я стану твоїм господарем

У сутінках туманів хаос темряви

Я загорну твоє тіло в кокон з шовку

Я втечу від чутки, заглушу луну

Буде тільки страх

На слідах боротьби виникнуть інші клітини

Пекучі сльози повзуть по моєму обличчю

Укуси Цербера

Що ембріон гине

У цьому похмурому міському загоні

Де весна родючі квіти

Вітер мене кличе, веде і підкоряє тобі, бідна личинка

Там, де ти зазнаєш невдачі, я піднімаюся з дисгармонії

Я таю в порах

Топтання жорсткості

Про це свідчить кислотна вологість

Зраджуйте свої імпульси

Монохроматичне сяйво твого стурбованого погляду

Знівечи моє прощення, розворуши Цербера

Заклинай кров, яка одурманить смак твоєї зради

Прихід опікуна на трон