Collapse - Benighted

He said he is just seven years old,

don’t understand what he is doing here,

none of us can enter the secret spheres,

mechanisms which brought him to dementia

All that he can see looks so strange,

his hands are different, old and wrinkled,

they are covered by tortuous veins,

entire body’s decrepit

Seized with a great distress!

At dawn of his birthday,

the day of his eight years,

the night when he is gone,

fallen asleep in a breath

And never, ever awaken,

dandled in sweet rest,

never, ever awaken,

dandled in sweet REST!

Never, ever awaken,

dandled in sweet rest,

never, ever awaken,

dandled in sweet

Even his own-voice has changed since the last time,

tired, hoarse and breathless

Asking what kind of disease he’s got, he feels exhausted, he can’t stand up,

nobody told him that a cancer is growing in him every day!

He can’t

recognize

anybody

AROUND THE BAD!

He asks for his parents to come but they won’t do,

he keeps the impress that he leaves without having lived

Who are these persons near me, all smiling

with tears running on the cheeks,

why do they claim that they are my children?

Who are these persons near me, all smiling

with tears running on the cheeks,

why do they claim that they are my children?

At dawn of his birthday,

the day of his eight years,

the night when he is gone,

fallen asleep in a breath

And never, ever awaken,

dandled in sweet rest

and never, ever awaken,

dandled in sweet

Who are these persons near me, all smiling

with tears running on the cheeks,

why do they claim that they are my children?

Він сказав, що йому лише сім років,

не розумію, що він тут робить,

ніхто з нас не може увійти в таємні сфери,

механізми, які довели його до деменції

Усе, що він бачить, виглядає таким дивним,

його руки інші, старі й зморшкуваті,

вони покриті звивистими венами,

все тіло ослаблене

Охоплений великим стражданням!

На світанку його дня народження,

день його восьми років,

в ту ніч, коли він зникнув,

заснув на вдиху

І ніколи, ніколи не прокидатися,

блукав у солодкому відпочинку,

ніколи, ніколи не прокидатися,

блукав у солодкому ВІДПОЧІКУ!

Ніколи, ніколи не прокидайся,

блукав у солодкому відпочинку,

ніколи, ніколи не прокидатися,

блукав у солодкому

Навіть його власний голос змінився з останнього разу,

втомлений, хрипкий і задиханий

Питаючи, що у нього за хвороба, він почувається виснаженим, не може встати,

йому ніхто не казав, що в нього з кожним днем ​​росте рак!

Він не може

розпізнати

будь-хто

НАВКОЛО ПОГА!

Він просить, щоб батьки прийшли, але вони не хочуть,

він зберігає враження, яке залишає, не доживши

Хто ці люди біля мене, всі усміхнені

зі сльозами, які течуть по щоках,

чому вони стверджують, що вони мої діти?

Хто ці люди біля мене, всі усміхнені

зі сльозами, які течуть по щоках,

чому вони стверджують, що вони мої діти?

На світанку його дня народження,

день його восьми років,

в ту ніч, коли він зникнув,

заснув на вдиху

І ніколи, ніколи не прокидатися,

блукав у солодкому відпочинку

і ніколи, ніколи не прокидатися,

блукав у солодкому

Хто ці люди біля мене, всі усміхнені

зі сльозами, які течуть по щоках,

чому вони стверджують, що вони мої діти?