I Am The Disease - Benediction

In a world of noones

I’ll be the freak

Turn and hide from the mask you see

Misshapen face of fear

I will be your obscenity

I will be the depraved

I will be your deepest fear

That lights the dark that you so crave

Created in honnor, in honnor to live

Invisible, terror descends

The deepest fear come true

One false move and you know you’ll fall

The abyss of nightmares gapes below you

Hideous to look upon

A deformed face, a bastard son

A pantomime, a colourful tale

Yet in this theatre, no beauty prevails

How could they do this to me?

My Lord, he never cared

Screaming for help and I was not saved

Tried to trust but I found despair

They have despised me since the day I was born

Reviled by truth, their minds too small

Tearing open blinded sightless eyes

Only death is real â€" the true demise

Unquenchable thirst never slaked

Set loose the storm within me

It rages on

I’ll obliterate all you doubters

With my hammers of twisted truth

Drive the nails deeper into your hands

Feed the sickness, destroying you

Vomit the beast upon the unsuspecting world

Surprise on their faces is joy to behold

Try to silence me, but killing me now won’t work

Eternal â€" heretics forever speak

I am the disease

I am that which rots inside

Festering within

There is no cure for my plague

And though I die in vain

I die with open eyes

Take the grave this sight from me

Sweet silence of the obscene

Spectre of insanity looms

Burning pain consumes me

Vile hatred, the truth will out

Heaving flesh, mine to create

Unquenchable thirst never slaked

Set loose the storm within me

It rages on

And it will rage forever more!

У світі нікого

Я буду виродком

Поверніться і сховайтеся від маски, яку ви бачите

Викривлене обличчя страху

Я буду твоєю непристойністю

Я буду розбещеним

Я буду твоїм найглибшим страхом

Це освітлює темряву, якої ви так жадаєте

Створено на честь, на честь жити

Невидимий, опускається жах

Збувся найглибший страх

Один хибний рух, і ви знаєте, що впадете

Під тобою зяє безодня кошмарів

Огидно на що дивитися

Деформоване обличчя, бастард син

Пантоміма, барвиста казка

Але в цьому театрі краса не переважає

Як вони могли зробити це зі мною?

Мій Господи, він ніколи не дбав

Кричав на допомогу, але мене не врятували

Намагався довіряти, але знайшов відчай

Вони зневажали мене з дня мого народження

Зневажені правдою, їхні розуми занадто малі

Розриваючи засліплені незрячі очі

Тільки смерть справжня – справжня загибель

Невгамовна спрага ніколи не вгамовувала

Розпустіть бурю всередині мене

Це вирує

Я знищу всіх вас, хто сумнівається

Моїми молотками викривленої правди

Забийте нігті глибше в руки

Нагодуйте хворобу, знищуючи вас

Виплюньте звіра на нічого не підозрюючий світ

Здивування на їхніх обличчях — радість споглядати

Спробуйте змусити мене мовчати, але вбити мене зараз не вийде

Вічні єретики вічно говорять

Я — хвороба

Я — те, що гниє всередині

Нагноєння всередині

Немає ліків від моєї чуми

І хоча я вмираю даремно

Я вмираю з відкритими очима

Забери у мене могилу це видовище

Солодке мовчання непристойного

Примара божевілля вимальовується

Пекучий біль поглинає мене

Підла ненависть, правда вийде

Тіло, яке тягнеться, моє творити

Невгамовна спрага ніколи не вгамовувала

Розпустіть бурю всередині мене

Це вирує

І це буде лютувати вічно!