The Singularity - Terrans I - Being

Imagine a drifting seed, at the whim of the current it sees,

Vast distances, lands, and seas, only able to capture what it,

Seizes upon, leading it on, forever gone,

Breathing on, until the, current’s gone, forever gone.

Imagine the body alive, senses driving the animal live,

Through the air, land, and sea they arrive, yet its only through others that

they keep,

Thriving on, until they, are gone, forever gone,

Subsiding on, all the, life withdrawn, forever gone.

The Cosmist

Imagine sentient existence, that we know,

All through our own experiences.

The only whims, (We're thrust upon…),

We aren’t condemned, (To carry on…),

All the variables that we now rely on,

(Just can’t compare…),

To the variables that we all belie on,

(Still unaware…)

The inevitably opening eyes will see…

The Terrans

Control is a bitter illusion, despite whatever our conclusion,

We must all abide, by the wind and the tide.

The Cosmists

Though the winds will go their separate ways, I find,

Myself being pulled apart in ways, aligned…

The Cosmist

…To colors blind, so uninclined,

To bear in mind…

The Cosmists

I’m unconfined,

This time!

The Terran

The variables become, an infinite unending spectrum,

So then do we just succumb, or do we pursue the total sum?

The Cosmists

In our little lives, we are all pursuing meaning,

Rarely it arrives, without one of us intervening,

All of it.

So step, out of my way now,

If anything, I’ll intervene, on anything, that I can glean,

My hands around, these hands around!

Thought I, represent ways how,

We’re progressing, life spreading wing, still what we bring, is anything,

But common ground…

No common ground!!!

Уявіть собі зерно, що пливе, за примхою течії, яке воно бачить,

Величезні відстані, землі й моря, здатні вловити лише те, що вони,

Схоплює, веде за, назавжди пішов,

Дихайте, поки течія не зникне, назавжди не зникне.

Уявіть, що тіло живе, почуття ведуть тварину жити,

Повітрям, землею та морем вони прибувають, але це лише через інші

вони зберігають,

Процвітаючи, поки вони не зникнуть, назавжди,

Затихаючи, все, життя відійшло, назавжди зникло.

Косміст

Уявіть собі розумне існування, яке ми знаємо,

Усе через власний досвід.

Єдині примхи, (Нас нав’язують…),

Ми не засуджені, (Щоб продовжити…),

Усі змінні, на які ми зараз покладаємося,

(просто не можу порівняти...),

Щодо змінних, яким ми всі віримо,

(Ще не знаю…)

Очі, які неминуче розкриються, побачать…

Террани

Контроль — це гірка ілюзія, незважаючи на будь-які наші висновки,

Ми всі повинні дотримуватись вітру й припливу.

Космісти

Хоча вітри розійдуться, я вважаю,

Мене певним чином розривають, вирівнюють…

Косміст

...До кольорів сліпих, таких ненахильних,

Мати на увазі…

Космісти

я безмежний,

Цього разу!

Терран

Змінні стають нескінченним нескінченним спектром,

Тож так ми просто піддаємося, чи ми переслідуємо загальну суму?

Космісти

У своєму маленькому житті ми всі шукаємо сенс,

Рідко він приходить без одного з нас втручання,

Все це.

Тож відійди з мого шляху зараз,

Якщо щось, я втручаюся у що завгодно, що я можу почерпнути,

Мої руки навколо, ці руки навколо!

Я думав, що я представляю способи, як,

Ми прогресуємо, життя розповсюджується, ми все одно приносимо будь-що,

Але спільна мова…

Немає спільної точки зору!!!