Lovers Are Mortal - Be Bop Deluxe

In the back of your car

Where the light from the stars

Caught our eyes in a moment of blue

It was then that I knew

All my feelings were true

And what lovers like us have to do

I looked at the time

And the time ran so fast

Like an arrow that flies to the heart

And I thought that a lifetime

Would not be enough time

To delight in this pleasure so dark

Lovers are mortal

Their hearts are the size of night clouds

Lovers are mortal

Their actions are jealous and proud

Lovers are losers

And who knows the bruises they bear

For lovers are mortal

As frail as the breath that they share

In the shadows of doorways

Where lovers are always

The victims of torches and chance

I would hold you so near

'til the scent of your hair

Sent me reeling my mind in a trance

Oh I still can recall

The soft music of rain falling

Silver and cool in the night

And it washed through our love

Like a river in flood

Like an ocean of tears shining bright

And I like to believe

That the memories we weave

Are the bittersweet echoes of dreams

In the evening their call strays

From yesterdays hallways

Like the faraway chimes on the breeze

Lovers are mortal

Their hearts are the size of night clouds

Lovers are mortal

Their actions are jealous and proud

Lovers are losers

And who knows the bruises they bear

For lovers are mortal

As frail as the breath that they share

У заду вашого автомобіля

Де світло від зірок

Попав наші очі в момент синього

Саме тоді я знав

Усі мої відчуття були правдою

І що мають робити такі закохані, як ми

Я подивився на час

І час пробіг так швидко

Як стріла, що летить до серця

І я думав, що все життя

Не вистачило б часу

Насолоджуватися цією насолодою так темно

Закохані смертні

Їхні серця розміром із нічні хмари

Закохані смертні

Їхні вчинки ревниві й горді

Закохані невдахи

І хто знає, які синці вони несуть

Бо закохані смертні

Такі ж тендітні, як подих, яким вони поділяють

У тіні дверних отворів

Де завжди закохані

Жертви смолоскипів і випадковості

Я б тримав тебе так близько

до запаху твого волосся

Мене перевернуло в транс

О, я досі можу пригадати

Тиха музика дощу, що падає

Срібло й прохолодно вночі

І це змило нашу любов

Як річка в повені

Як океан сліз, що сяє яскраво

І я люблю вірити

Це спогади, які ми сплітаємо

Це гірко-солодкі відлуння снів

Увечері їхній дзвінок збивається

З вчорашніх коридорів

Як далекі дзвони на вітерці

Закохані смертні

Їхні серця розміром із нічні хмари

Закохані смертні

Їхні вчинки ревниві й горді

Закохані невдахи

І хто знає, які синці вони несуть

Бо закохані смертні

Такі ж тендітні, як подих, яким вони поділяють