Solitude Pith - Barren Earth

There was a time

Of a roaring fire storming inside

A dull disinclination now

Has come to you to abide

Prematurely strayed away

From the howling storm

Sense the wilted flower

And enter the pith of solitude

The stars revolve in black

As thine aching lust has awakened

Evading dusk, the flames of ecstasy

To the pith of solutide

I shrink as I bewail

The giant of red

Shed no light of sympathy

Respite of vanish relentlessly

As you repose

In the briny depths of the sea

Strayed away

From the howling storm

And the dying stars…

Restless in stillness

Once relieved by tribulation

Delivered by the moon

Ushered to the desolate sea

Guts of wind rising

Serenity destined to wither

In the twilight hour

As shrinks the daylight

I stand beneath the eyes

Of forgotten aspirations

The void is swollen

By the ghost unborn

And I lay down the burden

Of infinite mysteries

Prematurely strayed away

From the howling storm

Sense the wilted flower

And enter the pith of solitude

Був час

Про реваючий вогонь, що штурмує всередині

Тупа несхильність зараз

Прийшов до вас перебувати

Передчасно відійшов

Від виття бурі

Відчуйте зів’ялу квітку

І ввійдіть у суть самоти

Зірки обертаються в чорному

Як прокинулась твоя болюча хіть

Уникаючи сутінків, полум’я екстазу

До суті твердої речовини

Я стискаюся, коли плачу

Червоний гігант

Жодного світла співчуття

Невблаганний відпочинок зникнення

Як ви відпочиваєте

У солоних глибинах моря

Відбився

Від виття бурі

І вмирають зірки…

Неспокійний у тиші

Одного разу полегшений через горе

Доставлено місяцем

Потрапив до безлюдного моря

Кишки вітру піднімаються

Спокій, призначений зникнути

У сутінкову годину

Як звужує денне світло

Я стою під очима

Забутих прагнень

Порожнеча набухла

Ненародженим привидом

І я складаю тягар

Нескінченних таємниць

Передчасно відійшов

Від виття бурі

Відчуйте зів’ялу квітку

І ввійдіть у суть самоти