Red -

On a late Tuesday afternoon

The sun shone grey in the Massachusetts sky

Red walked into his living room

Found his mother with a tear in her eye

Times have changed, or so it seemed

Boys became men at the age of seventeen

Red was one of those, oh you know

What choice did they have other than to go?

So they went one by one

They found no comfort from that Vietnam sun

They wiped the sweat and blood from their face

And all they wondered when to find their saving grace

Each and every day you know they watched their brothers fall

They drink heavy at night and try to forget it all

Didn’t know if they would rather be alive or dead?

Oh this is the story of a man named Red

Telling tales of darkness

No legless man is harmless

Heartlessly described by a gun

Oh I can smell the gunpowder

The quiet cries getting louder

All this pain echoes in his head

This is the story of a man named Red

He walks the streets alone now

He can’t quite understand how

He was the one to make it home

He came out just as he went in

Oh no, no, no if you could only see within

He lies awake and looks at his wife

Motionless and helpless

She has never felt this so but she knows what it’s like

Living with these emotions each and every day

He still hears the orders calling calling, «Fire away!»

Yeah, yeah, no.

Taken by the government yeah, no

One by one they went

But they didnt come back

Well I’m telling tales of darkness

No legless man is harmless

Heartlessly described by a gun

Oh I can smell the gunpowder

The quiet cries getting louder

All this pain echoes in his head

This is the story of a man named Red

The story of a man named Red

Well they couldn’t have resisted

I guess the government insisted, yea

That their new best friends, oh that their new friends

Should die in their arms, die in their arms, yea

Oh no

Пізнього вівторка вдень

Сонце сяяло сірим на небі Масачусетса

Ред зайшов до своєї вітальні

Знайшов його матір зі сльозою на очах

Часи змінилися, або так здавалося

Хлопчики ставали чоловіками у сімнадцять років

Червоний був одним із таких, о, ви знаєте

Який у них був вибір, окрім як піти?

Тож вони йшли один за одним

Вони не знайшли втіхи від того в’єтнамського сонця

Вони витерли з обличчя піт і кров

І всі вони гадали, коли ж знайти свою спасительну благодать

Кожен день ти знаєш, що вони спостерігали, як падають їхні брати

Вони багато п’ють уночі й намагаються забути про все

Не знали, чи воліють вони живими чи мертвими?

О, це історія чоловіка на ім’я Ред

Розповідь про темряву

Жоден безногий не нешкідливий

Бездушно описано пістолетом

О, я чую запах пороху

Тихий крик стає все голоснішим

Увесь цей біль відлунює в його голові

Це історія чоловіка на ім’я Ред

Зараз він гуляє вулицями сам

Він не може зрозуміти, як

Він був доставити додому

Він вийшов так само, як увійшов

Ні, ні, ні, якби ти міг бачити лише всередині

Він лежить без сну й дивиться на дружину

Нерухомий і безпорадний

Вона ніколи не відчувала цього так, але вона знає, що це таке

Жити з цими емоціями кожен день

Він досі чує накази, що закликають: «Вогонь геть!»

Так, так, ні.

Взято урядом, так, ні

Один за одним вони йшли

Але вони не повернулися

Я розповідаю історії про темряву

Жоден безногий не нешкідливий

Бездушно описано пістолетом

О, я чую запах пороху

Тихий крик стає все голоснішим

Увесь цей біль відлунює в його голові

Це історія чоловіка на ім’я Ред

Історія чоловіка на ім’я Ред

Ну, вони не могли встояти

Мабуть, уряд наполягав, так

Це їхні нові найкращі друзі, о, що їхні нові друзі

Померти в їхніх руках, померти на руках, так

О ні