Sino alla morte - Барбара Строцци, Musica Secreta

Sino alla morte

Mi protesto d’adorarvi

Voglio amarvi

A dispetto del tempo

E della sorte

Sino alla morte

L’inanellato crine

Che biondeggia superbo in masse d’oro

Per le man dell’età divenga argento;

L’amorose rovine

Della vostra beltà ch’io tanto adoro

Calpesti il tempo a consumarle intento

Resti ogni lume spento

Delle pupille, e d’ostri e di cinabri

Veggansi impoverir le guance e i labri

Pur del pensiero

Che nudre l’alma

Havrà la palma

Il cieco Arciero

Al desio ch’a voi s’aggira

Che per voi sempre sospira

Goderò del mio core aprir le porte

Sino alla morte

Turbi la fede mia

Il tosco de gl’amanti

La ministra de' pianti

L’origin d’ogni mal: la gelosia

Servirò la tiranna

Ch’a morir mi condanna

Tra cure ne' martir, fra le ritorte

Sino alla morte

Scuota la mia costanza

La nemica d’amore

La madre del dolore

La furia d’ogni cor: la lontananza

In adorar costei

Con tutti i voti miei

Mi vedrà quale Anteo sorger più forte

Sino alla morte

Può la fortuna

Trarmi lontano

Ma sempre invano

Gl’affanni aduna

Aque non serba il fiume dell’oblio

Che bastino a temprar l’incendio mio

Poiché ad estinguer l’amoroso foco

Ci vuol un mare, anzi ch’un mare è poco

Io so ch’alle faville degl’amanti

Tutti i mari alla fin non son bastanti

До смерті

Я протестую, щоб обожнювати вас

Я хочу тебе любити

Попри час

І від долі

До смерті

Кільчастий кінський волос

Яка блондинки гордо в масах золота

Для рук віку стає срібним;

Амурні руїни

Твоїй краси, яку я так обожнюю

Ви топчете час, забираючи їх намір

Нехай кожне світло залишиться погашеним

Зіниць, і остри та кіноварі

Щоки та губи, як видно, збідніли

Пур думки

Яка гола душа

Він матиме пальму першості

Сліпий лучник

За бажанням, щоб він блукав до вас

Який завжди зітхає за тобою

Я буду радіти, коли моє серце відкриває двері

До смерті

Ви порушуєте мою віру

Тоско де гламанти

Міністр сліз

Походження всіх недуг: ревнощі

Я буду служити тирану

Хто засуджує мене на смерть

Між зціленнями і мучениками, між поворотами

До смерті

Похитніть мою сталість

Ворог кохання

Мати болю

Лютість кожного серця: відстань

Щоб обожнювати її

З усіма моїми оцінками

Він побачить мене, який Антей сильнішим підніметься

До смерті

Може пощастити

Забери мене

Але завжди марно

Турботи збираються

Вода не тримає річку забуття

Нехай їх вистачить, щоб загасити мій вогонь

Бо любовний вогонь погасити

Потрібно море, справді, моря мало

Я знаю, що іскри закоханих

Зрештою, всіх морів не вистачає