Endlich Allein - BAP

Du hast mich einst gefragt

Was ich für's bess’re Leben hielt

Das von 'nem Kettenhund

Oder das von dem

Der bettelt

Streunt und stiehlt;

mit allen Konsequenzen

Narben

Tritten

Einsamkeit und so

Im Vergleich mit dem von dem

Der zwar nie hungert

Doch der niemals froh

Ich laufe hier um in Brindisi

Mein Flugzeug geht erst kurz nach vier

Sehe mich im Schaufenster gespiegelt

Und ich sehe hart aus

Denk' ich mir

Mit Sonnenbrille und unrasiert und — logisch — braun nach den zwei

Monaten

Doch innendrin zittere ich

Habe einen Kloß im hals

Weil das hier ist ungewohnt

Merkwürd'ger Zustand ist das

Doch wie oft hab' ich ihn mir

Gewünscht

Wie oft mich insgeheim gestreubt

Die tausend Klözz' am Bein

Verwünscht?

Könnt' ich bloß heulen

Richtig kitschig

Doch auch das hab' ich

Verlernt

Was ist passiert

Wie weit bin ich von Start und Ziel entfernt?

Ich habe keinen Hunger

Doch ich esse — egal was — als Alibi

Damit ich trinken darf und frage mich: Junge

Was tut dir

Eigentlich weh?

Hast du dich irgendwo verfranst

Hast du dich irgendwo vertan?

So

Wie du dastehst

Sollt man meinen: dem kann’s doch nur blendend

Gehn!

Ich bin allein

Endlich — doch was soll das denn jetzt?

Ich bin allein — endlich allein!

Ich bin allein

Endlich — doch was soll das denn jetzt?

Ich bin allein — endlich allein!

Da war das Bastard-Rudel in Piräus

Samstagmorgen um acht

Die haben’s geschnallt

Die armen Säue

Hast du leis' wie nebenbei gesagt

Und ich dachte an damals

Als wir noch die

Die keine Übermacht

Besiegt

Als jede Berührung noch’n Stromstoß

Jeder Blick bengalisches Licht

Wenn’s auch einen Augenblick nur war

Etwas davon ist noch immer da

Genug den Alptraum nicht zu leben

In dem ich mich nicht mehr wage

Die Power loszulassen

Die du mir selbst jetzt noch reichlich gibst

In dem eine Macht regiert

Die’s schafft

Daß man das Wichtigste

Vergißt

Ich bin allein

Endlich — doch was soll denn das jetzt…

Колись ти мене запитав

Те, що я вважав кращим життям

Це ланцюговий собака

Або його

Він жебрачить

бродяги і крадіжки;

з усіма наслідками

шрам

удар ногою

самотність і таке інше

У порівнянні з такою в

Хто ніколи не голодує

Але він ніколи не буває щасливим

Я гуляю тут, у Бріндізі

Мій літак вилітає трохи після четвертої

Побачте мене у відображенні у вітрині

І я виглядаю жорстко

я думаю так

З сонцезахисними окулярами і неголеним і — логічно — коричневим після двох

місяців

Але всередині мене тремтить

У мене клубок у горлі

Бо це незвично

Це дивна ситуація

Але як часто мені це траплялося

бажаний

Як часто таємно мене розкидала

Тисяча блоків на ніжці

Проклятий?

Якби я міг плакати

Справжній сирний

Але в мене це теж є

забутий

Що сталося?

Як далеко я від початку і кінця?

я не голодний

Але я їм — незважаючи ні на що — як алібі

Щоб я випив і запитав себе: хлопче

що ти робиш

насправді боляче?

Ви десь заблукали

Ви десь помилилися?

Так

Як ви стоїте

Якщо ви думаєте: це може бути лише сліпучим для нього

іди!

я самотній

Нарешті – але який тепер сенс?

Я один - нарешті один!

я самотній

Нарешті – але який тепер сенс?

Я один - нарешті один!

У Піреї була зграя бастардів

Суботній ранок о восьмій

Вони прибили це

Бідна свиня

Ти мовчить, як я, до речі, сказав

І я тоді думав

Коли ми ще помремо

Ніякої переваги

переможений

Чим кожен дотик ще один удар електричним струмом

Кожен погляд бенгальський світлий

Навіть якщо це було лише на мить

Дещо з цього ще є

Досить не жити в кошмарі

В яку я вже не наважуюсь

Відпустіть владу

Яку й зараз щедро даруєш мені

У якому панує влада

хто може це зробити

Це найголовніше

Забуває

я самотній

Нарешті - але що це має означати зараз...